Чорна ніжка
Збудником цієї хвороби можуть бути фітопатогенні гриби і фітопатогенні бактерії. Основні симптоми прояву хвороби</i> – це розм’якшення кореневої шийки, її потемніння та утворення перетяжки, що призводить до в’янення й загибелі рослини. Шкідливість цього захворювання може бути дуже високою – нерідко загибель розсади досягає 50 і навіть 70 відсотків. Розвитку захворювання сприяють:
§ різкі перепади температур у теплицях
§ висока вологість повітря
§ перезволоження субстрату
§ значна різниця між температурами повітря і субстрату
§ загущеність розсади
§ незбалансоване мінеральне живлення
Найефективнішими заходами хімічного захисту проти чорної ніжки є протруювання насіння препаратом ТМТД у нормі 4 кг/т насіння (посівний матеріал іноземної селекції; як правило, ним і протруюють перед фасуванням). Крім того, дуже ефективним є застосування препарату Превікур у фазі початку утворення перших справжніх листків і повторно – в разі появи вогнищ захворювання.
Збудник цього захворювання є гриб Alternaria solani.Симптомами прояву є утворення чорних плям на листках і пожовтіння листкових пластинок. Розвиток хвороби різко посилюється за перепадів температури і підвищеної вологості повітря. Від альтернаріозу треба захищати препаратами Колосаль Про або Фалькон.
Південний фітофтороз
Збудником фітофторозу південного є Phytophtora solany. Спалахи південного фітофторозу бувають далеко не щороку, але шкодочинність в роки спалахів дуже значна. Розсада частково гине в теплицях, а сильно уражені рослини, навіть будучи висадженими у полі, не дають і половини потенційного врожаю. Найхарактерніший симптом захворювання – почорніння стебел рослини і ділянок листя, але симптоми можуть варіювати й бути подібними на прояви альтернаріозу. Проти південного фітофторозу ефективні системні препарати (Ридоміл, Метаксил, Акробат) та їх бакові суміші з препаратом Квадріс, але найбільша ефективність цих обробок досягається тільки при дуже ранній діагностиці
Вершинна гниль
Цією хворобою уражаються зелені і дозріваючі плоди. На вершині плода можуть утворитися бурі плоскі, концентричні, кілька вдавлені плями. Уражена тканина плоду розм’якшується і загниває. Хвороба розвивається при високій температурі (у теплицях – при 30-32 °) і низької вологості. Підсилює хвороба недолік в грунті кальцію, що особливо проявляється на засолених грунтах. Внесення фосфорно-калійних добрив підвищує стійкість до хвороби. Вершинна гниль може виявлятися на вершині плодів і у вигляді сірих плям з широкими темними або більш світлими колами. Викликають вершинну гниль бактерії, що зберігаються на рослинних рештках і на бур’янистих пасльонових рослинах. Вони поширюються комахами, краплями дощу. Ефективним методом боротьби з вершинної гниллю є обробка рослин фітоспоріном.
ХВОРОБИ КАРТОПЛІ
Рак картоплі
Тип – гриб
Збудник – Synchytrium endobioticum
Загальний опис:
Зачіпає бульби, столони і інколи стебла, але не коріння. Бульби можуть мати нарости, або вся бульба може стати безформною масою. Може прогресувати при зберіганні навіть від дрібних бородавок, не помічених при підйомі.
Борошниста роса
Тип – гриб
Збудник – Phytophthora infestans
Загальний опис:
Стебло: Спочатку з’являється як маленькі, темні плями, головним чином, на краях листа. За сирих умов плями стають оточеними білуватою формою, що має спору, особливо на нижній стороні аркуша. Плями збільшують, і розвиваються нові.
Бульби: Можуть стати сухими і муміфікуватися або стати зараженим іншими організмами, наприклад, бактеріями, приводячи до вторинної гнилизни
Фузаріоз бульб
Тип – гриб
Збудник – Fusarium solani var. coeruleum
Загальний опис:
Джерела інфекції - уражений посадочний матеріал, рослинні залишки і заражений грунт, в якому збудники можуть зберігатися тривалий час. При нормальному імунному статусі посадочного матеріалу, хвороба може не виявлятися. Але різкі коливання температури, недостатня культивація, підвищена вологість грунту і повітря можуть спровокувати спалах фузаріоза.
Фомоз
Тип – гриб
Збудник – Phoma foveata та інші Phoma spp.
Загальний опис:
Безбарвні затонулі області неправильної форми. Внутрішні западини з рідкою сіркою або жовтою формою. Край між здоровою і зачепленою тканиною відрізняється. Особливо шкідливе захворювання в період зберігання бульб.
Рожева гнилизна
· 
Тип – гриб
Збудник – Phytophthora erythroseptica
Загальний опис:
Бульби стають трохи безбарвними виділяють липку рідину. М’якоть бульби на зрізі під впливом повітря стає рожевою, пізніше фіолетовою, а потім темно-коричневою. При розрізанні виділяє легкий запах формаліну.
Різоктоніоз і парша чорна
·
Тип 
- гриб
Збудник – Corticium та Rhizoctonia solani
Загальний опис:
Завдає значної шкоди, вражаючи бульби, переважно в столоному відділі, кореневу систему і кустовую частину. Гриб добре розвивається в холодному і вологому грунті. Кущ, що проростає, вражений паршею, темніє і відмирає. Захворювання бульб проявляэться темними плямами всередині бульби та глибокими мокнучими виразками на поверхні.
Парша срібляста
· 
Тип – гриб
Збудник – Helminthosporium solani
Загальний опис:
Захворювання можна виявити на бульбах вже восени. Плями в цей час малопомітні, світло-коричневі, без блиску, різної величини і форми. Масового розвитку захворювання досягає до кінця зберігання, ближче до весни. До цього часу уражена тканина стає злегка втиснутою і набуває добре виражений металевий або сріблястий блиск. Грибниця збудника поширюється тільки в клітинах шкірки бульби.
Антракноз
Тип – гриб
Збудник – Colletotrichum coccodes
Загальний опис:
Хвороба розвивається переважно в роки з сухим і жарким літом на ранньостиглих сортах. Патоген вражає ослаблені рослини. Проявляється в основному в другій половині вегетації картоплі на нижній частині стебел, коренях, столонах, що загнивають зовні з утворенням великої кількості великих, розташованих поодиноко або групами склероцієв. Бульби заражаються під час прибирання і зберігання, стають м’якими, "гумовими" на дотик, з плямами від світло-сірого до сіро-коричневого кольору на шкірці, під ними чітко злокалізована суха гнилизна. Під шкіркою і на поверхні утворюються склероції. У цих місцях виникають западини, тканини загнивають.
Парша горбкувата (Ооспороз)
Тип – гриб
Збудник – Polyscytalum pustulans
Загальний опис:
Зараження бульб відбувається в полі в період зростання бульб, але ознаки ураження виявляються лише в період зберігання (через 2 – 4 місяці після прибирання) і особливо посилюються до кінця зберігання. На поверхні бульби утворюються округлі за формою пустули, по забарвленню майже не відрізняються від кольору здорової шкірки. Пустули, залежно від сорту, можуть бути плоскими, злегка втиснутими або опуклими. Патоген вражає очки на насінних бульбах, що призводить до сильного проріджування посівів і зниження врожаю до 35%
Альтернаріоз
Тип – гриб
Збудник – Alternaria solani та Alternaria alternata
Загальний опис:
Хвороба проявляється у фазі бутонізації рослин і розвивається впродовж усього літа. Гриб вражає головним чином листя, іноді стебла і рідко бульби. Спочатку на нижніх, а потім і на верхніх листях з’являються сухі коричневі плями. Темно-коричневі або чорні плями уражених ділянок тканини можуть з’являтися і на стеблі.
Хвороби яблуні та груші
Основні хвороби
Парша яблуні та груші.
Причина полягає в особливостях розвитку збудника цієї хвороби. По-перше, збудник має дві стадії розвитку: зимова — сумчаста, літня — конідіальна. Уражуються рослини навесні, коли температура повітря понад +4°С та за відносної вологості повітря більше 80%. Після дозрівання сумкоспор, що знаходяться на опалому листі, та при наявності крапельної вологи, сумкоспори під тиском більше 10 тис. атмосфер вилітають із сумок та інфікують навколишні рослини. Навіть при неглибокому закопуванні у ґрунт опалого листя (до 5 см) ураження рослини неминуче. Спори, крім власної сили підхоплюються повітряними потоками та далеко розносяться навкруги. Тому дуже важливо зібрати і знищити опале листя восени та провести викорінююче обприскування рано навесні для знищення інфекції. В період цвітіння яблуні паралельно з розвитком сумчастої стадії з’являється конідіальна стадія збудника хвороби. Конідії розвиваються на ураженому листі в профілі крони дерева і практично не поширюються на сусідні дерева.
Винятки можуть бути за погодних умов, таких як сильні дощі, шквали, бурі тощо, коли є можливість перенесення разом з краплями води конідій на сусідні дерева. Після зав’язування плодів хвороба поширюється та розвивається на плодах. При ранньому ураженні плодів появляється однобокість, деформація, розтріскування та згодом гниль плодів. При ураженні плодів під час росту (червень-липень) на плодах формуються класичні темні плями парші. За пізнього поширення хвороби (серпень-вересень) на плодах з’являється темний наліт парші, який стирається, залишаючи після себе невиразну темну пляму, що також знижує якість плодів. Джерелом інфекції є уражені частини дерева: листя, плоди, плодові формування, гілочки. За сезон може бути 6-8 поколінь сумчастої стадії та 14-18 поколінь конідіальної.
Борошниста роса яблуні.
Розвитку хвороби сприяє суха та спекотна погода з низькою вологістю повітря. Борошниста роса уражує спочатку кінцівки молодих пагонів, що спричиняє зменшення їх приросту, деформацію, погіршення зимостійкості та згодом їх усихання. В результаті, значно знижується врожайність дерев. Особливістю цього збудника є те, що, викликаючи загибель вегетативних та генеративних частин рослини, сам він перезимовує в рослинних рештках і навесні уражує нові рослини. Частина інфекції знаходиться під лусочками бруньок, тому проведення викорінюючої обробки не гарантує стовідсоткового захисту від цієї хвороби, оскільки розкриття бруньок триває декілька тижнів, і весь час надходить інфекція.
Протягом вегетації плоди уражуються хворобою, що проявляється у зміні забарвлення, опробковінні плода, зниженні смакових якостей та дрібноплодності. Необхідно зазначити, що деякі бур’яни (такі, як полин, деревій, молочай, осоти та інші) є резерваторами хвороби, тому необхідно підтримувати чистоту під деревами. Джерело інфекції — уражені частини рослини, рослинні рештки (листя, гілочки, плодові формування) та спори і міцелій гриба, які знаходяться під лусочками бруньок. Збудник гриба може вимерзати при температурі мінус 27°С, якщо ця температура тримається протягом декількох годин.
Плодова гниль.
Збудник — надзвичайно небезпечний гриб, що уражує не тільки плоди, але й вегетативні частини рослини. Проявляється хвороба у вигляді гнилі плодів, ягід та моніліального опіку зерняткових і особливо кісточкових культур. Практично всі плодові, ягідні та цитрусові культури вражаються цією хворобою. У вигляді плодової гнилі хвороба проявляється в саду протягом вегетації, а також у сховищах при зберіганні плодів та ягід. З початку формування плодів збудник плодової гнилі проникає в плоди через насіннєву камеру сортів, які мають відкритий доступ до неї (сорти типу Делішес, Ренет, Голден та інші). Впродовж вегетації збудник проникає через фізичні мікротравми або пошкодження шкідниками в плоди і ягоди та викликає загнивання. Особливо інтенсивно хвороба розвивається у вологі роки під час вегетації. Після збирання врожаю продовжується ураження плодів та ягід плодовою гниллю у сховищах та холодильниках. Надзвичайно небезпечним є прояв хвороби в вигляді моніліального опіку, оскільки уражується багаторічна деревина.
Бактеріальний опік груші.
Збудник хвороби — бактерія, що уражує судинну систему рослини, знижує функцію дихання, фотосинтезу та асиміляційно-дисиміляційні процеси, які в кінцевому результаті впливають на продуктивність дерева. На початку літа на дереві з’являється облямівкове потемніння листя. Згодом листя повністю чорніє, скручується та підсихає. При ранньому ураженні засихають гілки, а при більш пізньому прояві хвороби гілки можуть залишатись живими. При зрізі плодових гілок можна побачити потемніння деревини, що є сигналом сильного ураження дерева. Як правило, хворі дерева потрапляють на ділянку з розсадника, зрідка хвороба переноситься знаряддями догляду (лопата, сапка, секатор для обрізування) та сисними шкідниками (попелицями, листоблішками).
Бактеріальний опік плодових (ервінія)
Карантинна хвороба, збудником якої з бактерія Erwinia amylovora. Уражує практично усі плодові культури, а також глід, горобину та інші. В Україну хвороба потрапила з посадковим матеріалом і на сьогодні час зареєстрована в Закарпатській та Чернівецькій областях. Розвиток хвороби починається з верхньої частини дерева. Навесні при досяганні температури 18°С раптово починають в’янути та буріти суцвіття, листя та молоді пагони. Суцвіття та листя пізніше чорніють, але не опадають. Характерна ознака хвороби – верхня частина ушкодженої гілки вигинається у вигляді ”ключки”. Недозрілі плоди також в’януть, зморщуються, чорніють і теж залишаються на дереві. Уражені дерева мають вигляд пошкоджених вогнем — “обпалених”. На корі уражених гілок та на плодах із часом з’являються краплини ексудату. Спочатку вони не мають кольору, а пізніше стають жовтими або темно-коричневими і застигають у вигяді кульок. Виділення ексудату — основна ознака, яка відрізняє ервінію від інших бактеріальних хвороб. Влітку хвороба затухає, але наступної весни з початком сокотоку відновлюється з більшою інтенсивністю. Поширюється хвороба краплинами дощу та комахами, в пешу чергу попелицями, короїдами, бджолами, а також птахами. Може передаватися садовим реманентом, переноситися посадковим матеріалом. Шкодочинність бактеріального опіку плодових дуже велика, може призвести до масової загибелі насаджень.
Основні шкідники
Яблуневий квіткоїд
Високоспеціалізований шкідник яблуні. Назва шкідника пов’язана з типом пошкодження квіток. Після відкладення яєць у квіткову бруньку в подальшому в ній розвивається личинка та виходить жук. Квітка не розпускається, виїдається личинкою жука та повністю знищується. Часто робиться припущення, що при сильному цвітінні (приблизно 10-12 тис. квіток дерева) як правило зав’язується 10% плодів, інші квітки опадають і цього достатньо для шкідників і господаря. Але це далеко не так. По-перше, змінився сортовий та підщепний склад яблуневих садів. По-друге, на сучасних сортах яблуні квітує на порядок менше квітів. А по-третє, і основне — жук відчуває пустоцвіт і відкладає свої яйця, як правило, в продуктивну частину квіту. Перші квіти часто можуть попадати під заморозки та гинути, останні квіти слабкі (через пізню диференціацюї) і, як правило, з них плоди не зав’язуються. Тому рано навесні при температурі більше 4°С, у фазі розвитку яблуні “мишачі вушка” жуки починають відкладати яйця в продуктивні вже диференційовані квіткові бруньки. Симптомами пошкодження є виділення камеді на бруньках. При сильному пошкодженні в сонячну погоду дерево сяє намистинками, як ліхтариками. Через 5-7 днів у бруньці відроджується личинка, яка знаходиться під склеєними пелюстками, де живиться протягом 18-21 дня. Обробки, які проводяться після відродження, не впливають на шкідника, і він спокійно закінчує свій розвиток.
Яблуневий пильщик
Шкодочинність цього виду подібна до пошкодження яблуневої плодожерки, оскільки несправжня гусениця пошкоджує яблуко, проникаючи в насіннєву камеру. Різниця пошкоджень у тому, що екскременти пильщика мокрі, і їх значно більше на поверхні плода. При ранньому пошкодженні личинка робить серповидний надріз плода. Шкірка коркується і разом із плодом росте до кінця вегетації. Це призводить до зниження товарності плодів та їх врожаю. Заходи боротьби. Після цвітіння застосувати препарати Актара 25WG в.г. або Енжіо247 SC к.с.
Яблунева плодожерка
Найбільш відомий та поширений шкідник плодоносних садів. Гусениця живиться м’якушем та насінням плодів. Пошкоджує шкідник плоди яблуні, груші, сливи, персика, грецького горіха таінших. Пошкодженість плодів може досягати 80-90%. Літ метеликів починається в кінці цвітіння пізніх сортів яблунь. При досяганні температури повітря у вечірні години +15°С метелики починають відкладати яйця на поверхню листків або плодів. Відродження личинок починається через 9 днів при сумі ефективних температур 210°С, що співпадає з початком цвітіння білої акації.
Літ другого покоління метеликів починається на півдні країни на початку липня, в Лісостепу — в другій половині липня, в Поліссі — в кінці липня-на початку серпня. Літ другого покоління розтягнутий і продовжується до осені. В Криму, степовій зоні розвивається третє покоління.
Грушева медяниця
Сисний шкідник пошкоджує грушу. Зимують дорослі особини на опалому листі та в корі дерев. При +10°С починають відкладати яйця у вигляді ланцюжка біля бруньок, пізніше — на квітконіжки і знизу листків купками. Личинки після виплоджування живляться у квітні-травні в набухлих бруньках, на молодих листочках, квітконіжках, зав’язях, пагонах, вкриваючи їх рясною медвяною росою, на якій пізніше розвиваються сажисті гриби.Листя, гілки плоди вкриваються чорним нальотом. Протягом року розвивається 4-5 поколінь.