Зміст
1. Сфера зв’язку та інформатизації у 2014 році в цифрах 3
2. Загальний стан та тенденції 5
3. Ринок фіксованого телефонного зв’язку 9
4. Ринок рухомого (мобільного) зв’язку…………………………….…………11
5. Ринок широкосмугового доступу ……………………………..…………….14
6. Ринок поштового зв’язку …………………….………………………………18
7. Висновок……………………………………………………………………….19
8. Список використаних джерел………………………………………………..19
1. Сфера зв’язку та інформатизації у 2014 році в цифрах
Сфера зв’язку та інформатизації є одним із пріоритетних і важливих напрямків
економіки України. Вона створює інноваційну складову в соціально-економічному розвитку держави, демонструючи упродовж десятиліть стійку динаміку росту. Сталий розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури є найважливішою передумовою для підвищення конкурентоспроможності економіки та інтеграції України у глобальне інформаційне суспільство, дозволяє розширити можливості людини отримувати доступ до національних та світових інформаційних ресурсів, поліпшити умови та якість життя.
Сьогодні сфера зв’язку та інформатизації України це:
- 86 377 суб’єктів господарювання різних форм власності, що здійснюють діяльність у сфері зв’язку та інформатизації;
- 298 000 зайнятих у сфері зв’язку та інформатизації;
-13 % – відсоток працівників підприємств сфери ІКТ від середньої кількості
працівників сфери послуг;
- 9 523 суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері ІТ;
- 4 255 операторів та провайдерів, що внесені до Реєстру операторів, провайдерів
телекомунікацій;
- 2 973 оператори, що мають ліцензії на певний вид діяльності у сфері телекомунікацій;
- 2 892 суб’єкти господарювання, що надають послуги доступу до Інтернету;
- 148 вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців для сфери ІКТ;
- 46 967 осіб, що складають загальний ліцензований обсяг студентів для ІТ-сфери;
- 67,5 млрд грн – обсяг доходів від надання послуг сфери зв’язку та інформатизації за 2013 рік, що складає 21,5 % загальноукраїнського обсягу реалізованих послуг;
- 52,4 млрд грн – обсяг доходів від реалізації послуг зв’язку за 2014 рік (без
Автономної Республіки Крим), що на 2,0 % більше за суму доходів, отриманих у 2013 році;
- 15,1 млрд грн – обсяг реалізованих послуг у сфері інформатизації за 2014 рік, що на 32,4 % більше ніж у 2013 році;
- 1,39 % – частка сфери ІТ у ВВП (1,22 % – за аналогічний період 2013 року);
- 57,1 % – відсоток регулярних користувачів мережі Інтернет;
- 39,3 % – відсоток домогосподарств, що мають широкосмуговий доступ до
Інтернету;
- 20 % – відсоток домогосподарств, що мають доступ до послуг кабельного
телебачення;
- 142,4 % – рівень проникнення (за даними операторів) мобільного зв’язку – майже повне покриття території країни, відсоток від загальної чисельності населення України.
2. Загальний стан та тенденції
У 2014 році доходи, отримані суб’єктами господарювання від надання послуг зв’язку, склали 52,4 млрд грн, що на 2 % більше за суму доходів, отриманих у 2013 році.
Рис. 1. Динаміка доходів від надання послуг зв’язку 2012-2014 рр., млрд грн.[1]
Доходи від надання телекомунікаційних послуг у 2014 році склали 48 334,6 млн грн, що на 1 199,6 млн грн більше ніж у 2013 році та становить 2,5 % приросту порівняно з минулим роком. У той же час, доходи від послуг поштового зв’язку скоротились на 26,6 млн грн, тобто зменшились на 0,8 %, та склали 3 215,8 млн грн. Доходи від інших послуг зв’язку у звітному році скоротились на 121,6 млн грн, тобто на 12,1 % і склали 883,6 млн грн.
Рис. 2. Зміна доходів від надання послуг зв’язку у 2012-2014 рр., млн грн *
Основними сегментами на ринку телекомунікаційних послуг залишаються мобільний, телефонний фіксований та комп’ютерний зв’язок, спільна частка яких у загальних доходах від надання телекомунікаційних послуг за підсумками року склала 94,8 %. При цьому доходи від комп’ютерного зв’язку зросли на 11,9 %, фіксованого телефонного зв’язку – на 0,1%, рухомого (мобільного) зв’язку – на 1,9 %, доходи від надання послуг телеграфного зв’язку, передачі і прийому телевізійних і радіопрограм, радіозв’язку та проводового мовлення у звітному періоді продемонстрували падіння на 12,4 %, 4,5 % та 2,3 % відповідно.
Рис. 3. Структура доходів від надання послуг зв’язку у 2013-2014 рр., % *
Доходи від надання телекомунікаційних послуг у 2014 році склали 48 334,6 млн грн та збільшилися на 1 199,6 млн грн, що становить 2,5 % приросту порівняно з минулим роком. Із них: доходи від надання послуг телеграфного зв’язку, передачі і прийому телевізійних і радіопрограм, радіозв’язку та проводового мовлення в звітному періоді продемонстрували падіння на 12,4 %, 4,5 % та 2,3 % відповідно, при цьому доходи від комп’ютерного зв’язку зросли – на 11,9 %, фіксованого телефонного зв’язку – на 0,1%, мобільного зв’язку – на 1,9 %.
Динаміка доходів від надання різних видів телекомунікаційних послуг
за 2012-2014 рр., млн грн *
Зростання обсягу отриманих доходів від надання послуг комп’ютерного зв’язку відбулося в основному за рахунок зростання доходів від надання послуг доступу до мережі Інтернет на 12,6 %, із яких від надання послуг широкосмугового доступу (далі – ШСД) до мережі Інтернет – на 6,6 %.
Основними тенденціями розвитку ринків телекомунікацій були:
- впровадження операторами фіксованого телефонного зв’язку послуг ШСД до Інтернету як основної альтернативи щодо трансформації власного бізнесу і можливості підвищення ефективності інвестицій, вкладених у розвиток власних мереж;
- подальше скорочення кількості абонентів фіксованого телефонного зв’язку, що зумовлено поширенням серед споживачів використання інших телекомунікаційних послуг, зокрема послуг рухомого (мобільного) зв’язку, мереж передачі даних та Інтернет;
- продовження процесу заміщення послуг міжміського, міжнародного зв’язку
послугами рухомого (мобільного) зв’язку і дзвінками через мережу Інтернет;
- запровадження операторами різноманітних привабливих пакетів послуг і
тарифних планів, які включають послуги голосової телефонії та доступу до Інтернету;
- збільшення кількості суб’єктів господарювання, що надають послуги ШСД;
- підвищення попиту споживачів на мультимедійні конвергентні телекомунікаційні послуги і, як наслідок, збільшення кількості власників сучасних багатофункціональних кінцевих пристроїв зв’язку.
Основними проблемами розвитку ринків телекомунікацій є:
- повільне впровадження на мережах рухомого (мобільного) зв’язку радіотехнологій третього та четвертого поколінь (3G, 4G) для забезпечення держави та її громадян усіма перевагами сучасних телекомунікаційних мереж та послуг;
- нерівномірність забезпечення споживачів (особливо у сільській, гірській
місцевості і депресивних регіонах) телекомунікаційними послугами, у тому числі
загальнодоступними та послугами ШСД до Інтернету;
- необхідність модернізації телекомунікаційних мереж фіксованого місцевого
зв’язку (наявність значної кількості аналогових комутаційних станцій), впровадження процедури встановлення внутрішньозонових з’єднань із використанням семизначних зонових абонентських номерів;
- затримка із впровадженням на мережах фіксованого та рухомого (мобільного) зв’язку послуги із перенесення абонентських номерів та неможливість забезпечити реалізацію права абонентів на вільний вибір постачальників послуг у повному обсязі;
- невідповідність існуючих нормативно-правових та нормативно-технічних
документів галузі сучасному стану та перспективам розвитку телекомунікаційної
мережі загального користування (далі – ТМЗК) інформаційно-телекомунікаційних
технологій та потребам ринку телекомунікацій України;
- втрата значного сегменту ринку телекомунікацій України внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки
Крим та м. Севастополь, зменшення доходів українських операторів від надання
телекомунікаційних послуг та надходжень до державного бюджету;
- погіршення сталості функціонування телекомунікаційних мереж на тимчасово окупованих територіях та на території проведення антитерористичної операції, виникнення організаційних та технологічних проблем взаємодії таких мереж з іншими телекомунікаційними мережами на території України;
- необхідність збереження цілісності міжнародної структури нумерації, яка
визначена рекомендаціями Міжнародного союзу електрозв’язку, Національним планом нумерації України та встановленого порядку маршрутизації трафіку голосової телефонії на ТМЗК України у зв’язку із порушенням Російською Федерацією вимог міжнародного законодавства у сфері телекомунікацій;
- порушення майнових прав суб’єктів ринку телекомунікацій України на тимчасово окупованій території, втручання у роботу телекомунікаційних мереж загального користування, збройне захоплення об’єктів і ліній зв’язку та перешкоджання здійсненню підприємницької діяльності.
3. Ринок фіксованого телефонного зв’язку
Доходи від надання послуг фіксованого телефонного зв’язку у 2014 році склали 8 057,8 млн грн, що на 0,1 % більше за обсяг доходів, отриманий від надання цих послуг за відповідний період 2013 року. Питома вага доходів від надання послуг фіксованого телефонного зв’язку у загальному обсязі доходів від надання телекомунікаційних послуг у 2014 році склала 16,7 %, що на 0,4 % менше ніж у 2013 році. 
Рис. 4. Динаміка доходів від надання послуг фіксованого телефонного зв’язку за 2012-2014 рр., млн грн. *
У структурі доходів від надання послуг фіксованого телефонного зв‘язку найбільшу частину складають доходи від надання послуг місцевого зв’язку, їх обсяг
щорічно зростає, і на кінець 2014 року вони склали 5 850,9 млн грн. Водночас обсяги
доходів від надання послуг міжміського зв’язку та їх частки в загальному обсязі доходів
фіксованого телефонного зв‘язку постійно знижувалися. За підсумками 2014 року такі
доходи склали 1 195,4 млн грн. Доходи від надання послуг міжнародного зв’язку в 2014 році збільшились до 1 011,5 млн грн, що на 32,2 % більше ніж у 2013 році.
Рис. 5. Структура доходів від надання послуг фіксованого телефонного зв’язку у 2014 році, % *
Рис. 6. Зміна кількості основних телефонних апаратів та забезпеченість населення основними телефонними апаратами у розрахунку на 100 жителів
у 2012-2014 рр.,тис. од. *
Кількість основних телефонних апаратів станом на кінець 2014 року складала 10 124,1 тис. од., що на 7,4 % менше за їх кількість на кінець аналогічного періоду 2013 року. Основну частину з них становлять апарати міської телефонної мережі – 87,6 %, кількість яких зменшилась порівняно з 2013 роком на 7,5 % і складає 8 863,7 тис. од. Телефонні апарати сільської телефонної мережі складають 1 260,4 тис.од. (або 12,4 % від загальної кількості), що на 6,7 % менше ніж у 2013 році.
Рис. 7. Кількість основних телефонних апаратів у 2013-2014 рр., тис. од. *
4. Ринок рухомого (мобільного) зв’язку
Ринок рухомого (мобільного) зв’язку – один із сегментів галузі зв’язку, що
найбільш інтенсивно розвивається.
Ураховуючи, що вартість розгортання та обслуговування телекомунікаційних
мереж рухомого (мобільного) телефонного зв’язку менша у порівнянні з фіксованим зв’язком, послуги рухомого (мобільного) зв’язку для споживачів стали більш доступними. Сьогодні кількість мобільних телефонних терміналів в Україні перевищує кількість стаціонарних телефонів у 2,5 рази, при цьому стрімкими темпами зростає кількість телефонів, які працюють під управлінням операційних систем (смартфонів).Частка власників смартфонів та комунікаторів, що були зареєстровані в телекомунікаційних мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку протягом року, зросла приблизно на 35-40 % та перевищила 6 млн. од.
Це, в свою чергу, створило умови для зростання попиту населення на послуги з використанням високошвидкісних широкосмугових технологій радіодоступу таких, як CDMA і UMTS, та, як наслідок, до значного збільшення обсягів мобільного Інтернет-трафіку.
Протягом року суттєво зросли телекомунікаційні ресурси мереж, які
використовують технології CDMA EV-DO. Зацікавленість у розвитку зазначеної
технології з боку суб’єктів ринку є ознакою подальшого прискореного розвитку цієї технології на ринку телекомунікацій України.
За допомогою технології стільникового зв’язку третього покоління (3G) UMTS у всіх обласних центрах України стало можливим отримання абонентами послуг передачі даних та доступу до Інтернету на швидкості до 7,2 Мбіт/с.
У той же час подальше впровадження перспективних радіотехнологій в Україні вимагає додаткового радіочастотного спектра, який на даний момент практично вичерпаний у ринково привабливих смугах частот.
Таблиця 1. Суб’єкти господарювання, які мають діючі ліцензії для надання послуг мобільного стільникового зв’язку на 31.12.2015 року *
Починаючи з 2010 року, кількість абонентів рухомого (мобільного) зв’язку
постійно зростала у середньому на 5 %. Так, на 31.12.2012 року вона складала
55 939,6 тис. осіб, на 31.12.2013 року – 58711,7 тис. осіб, на 31.12.2014 року –
61 170,2 тис. осіб.
Рис. 8. Динаміка зростання кількості абонентів мобільного зв’язку та забезпеченість населення рухомим (мобільним) зв’язком у розрахунку на 100 жителів у 2012-2014 рр., тис. од. *
Забезпеченість населення рухомим (мобільним) зв’язком на 100 жителів у
середньому по Україні становить 142,4. Найнижчі показники забезпеченості населення мобільним зв’язком на 100 жителів спостерігаються у Тернопільській – 98,1, Хмельницькій – 97,8 та Кіровоградській – 107,9 областях. Водночас найбільші показники забезпеченості у м. Києві – 249,4, Чернігівській – 161,9, Харківській – 154,7, Миколаївській – 152,7 областях.
Рис.10. Забезпеченість населення основними телефонними апаратами та мобільним зв’язком у розрахунку на 100 жителів станом на 31.12.2014 року *
Доходи від надання послуг мобільного зв’язку у минулому році складали
31 566,3 млн грн, збільшившись порівняно з попереднім періодом 2013 року на 1,9 %. Питома вага доходів від надання послуг мобільного зв’язку у загальному обсязі доходів від надання телекомунікаційних послуг у 2014 році склала 65,3 %, що на 0,3 % менше ніж у 2013 році.
Рис. 11. Динаміка доходів від надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку за 2012-2014 рр., млн грн *
У загальній структурі доходів від надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку найбільшу частку (99,9 %) складають доходи від надання послуг стільникового зв’язку, збільшення обсягу яких у звітному році відбулось на 1,9 %, що призвело до збільшення загальної суми доходів від надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку.
5. Ринок широкосмугового доступу
Широкосмуговий доступ – доступ до Інтернету з великою швидкістю.
Міжнародний союз електрозв’язку (далі – МСЕ) визначив нижню межу швидкості ШСД на рівні 256 Кбіт/c.
В Україні досі нормативно не визначена мінімальна межа швидкості для ШСД. Як наслідок, при заповненні статистичних форм кожен з операторів, який подає цю інформацію, самостійно визначає граничну межу швидкості ШСД. Тому дані Держстату України та незалежних експертних компаній щодо чисельності абонентів (користувачів) та рівня проникнення ШСД можуть суттєво відрізнятися.
Національні оператори, провайдери надають послуги доступу до Інтернету з
використанням: волоконно-оптичних ліній зв’язку – FTTx, мідних ліній зв’язку – хDSL, коаксіального (телевізійного) кабелю – DOCSIS, супутникових каналів – VSAT, безпроводового доступу – Wi-Fi, WiМАХ, UMTS, CDMA.
Найбільший рівень доходів спостерігається у разі надання послуги ШСД з
використанням волоконно-оптичних ліній зв’язку за технологією FTTx.
Сучасні високошвидкісні мережі організуються поєднанням магістральних ліній із мережами доступу, рішеннями «останньої милі». Перспективними, економічноприйнятними напрямками розвитку фіксованих телекомунікаційних мереж залишається будівництво сучасних волоконно-оптичних ліній зв’язку з використанням технологій DWDM і CWDM, пакетного передавання на рівні транспортної мережі, а також розвиток мереж ШСД із використанням оптичних ліній із технологіями FTTx (в тому числі пасивними, PON) та радіотехнологій – як технологій доступу для останніх метрів у місцях високої концентрації користувачів (Wi-Fi), а також фіксованих рішень WiМАХ – у важкодоступних регіонах або у випадках, де їх розгортання швидше й дешевше в порівнянні із проводовими лініями.
Мобільні мережі, запуск яких швидший і менш витратний, забезпечують
зростання кількості абонентів мобільного ШСД. Наочним прикладом може слугувати досвід операторів «МТС Україна», «Інтернаціональні телекомунікації», People-net (за допомогою технології CDMA-EVDO RevA(B) та «ТриМоб» (за технологією UMTS).
Продовжують розгортатись телекомунікаційні мережі, побудовані з використанням технології WiMAX, що забезпечує безпроводовий доступ до Інтернету. Незначне збільшення кількості кінцевих користувачів спостерігається в обласних та районних центрах, де працюють регіональні оператори телекомунікацій. Це обумовлено використанням обладнання, яке потребує значних фінансових витрат на розвиток інфраструктури мережі, оскільки передбачає наявність чисельних точок доступу.
За експертними оцінками, кількість абонентів ШСД в Україні перебільшила
7,5 млн абонентів, при цьому, починаючи з січня 2012 року, темпи зростання
абонентської бази послідовно зменшуються.
За даними статистичних досліджень компанії iKS-Consulting, станом на кінець ІІІ кварталу 2014 року (без урахування території Автономної Республіки Крим) рівень проникнення ШСД в домогосподарства України досягає 39,3 %, що на 2,3 % більше за показник минулого року, але обсяг доходів від надання послуг ШСД у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року зріс лише на 0,6 %. Кількість приватних абонентів ШСД в Україні досягла 6,54 млн.
У той же час, за даними Держстату України, на кінець 2014 року кількість
абонентів ШСД до мережі Інтернет збільшилась на 6,6 % або на 97,5 тис. осіб та склала лише 3 945,6 тис. осіб.
Рис.12. Динаміка зростання кількості абонентів ШСД та забезпеченість населення послугами ШСД у розрахунку на 100 жителів за 2012-2014 рр., тис. осіб *
Рис.13. Забезпеченість населення доступом до мережі Інтернет та послугами ШСД у розрахунку на 100 жителів станом на 31.12.2014 року *
Недостатнє проникнення фіксованого ШСД пов’язане перш за все з великими обсягами території країни, різним рівнем попиту в сільських і міських регіонах. Рівень проникнення послуг ШСД до мережі Інтернет по Україні на кінець минулого року становить 9,2 у розрахунку на 100 жителів. Регіонами з найнижчим рівнем проникнення ШСД до мережі Інтернет є Рівненська – 4,7 , Житомирська – 4,5 та Закарпатська – 4,6 області. Регіонами з найвищим рівнем проникнення ШСД до мережі Інтернет є Дніпропетровська – 8,8, Львівська – 10, Одеська – 57,4 області та м. Київ – 65,9.
У сукупній абонентській базі співвідношення приватних та корпоративних
користувачів складає 89 % та 11 % відповідно.
Упродовж минулого року тенденція щодо збільшення кількості операторів,
провайдерів, що надають послуги ШСД, не змінилася.
Таблиця 2. Кількість операторів, провайдерів телекомунікацій,
які надають послуги доступу до Інтернету *
Крім того, існує декілька сотень незареєстрованих локальних «домашніх» мереж.
Незважаючи на тенденцію до зменшення темпів, ринок ШСД України ще далекий від насичення: позитивна динаміка зростання доходів свідчить про стабільний попит, як з боку комерційних структур, так і з боку населення.
Обсяги доходів від надання послуг ШСД до мережі Інтернет за 2014 рік у
порівнянні з аналогічним періодом 2013 року збільшились на 280,5 млн. грн і становлять 4 503,3 млн грн, питома вага доходів від надання послуг ШСД до мережі Інтернет у загальному обсязі доходів від надання телекомунікаційних послуг у 2014 році склала 9,3 %, що на 0,3 % більше ніж у 2013 році.
Рис.14. Динаміка доходів від надання послуг ШСД за 2012-2014 рр., млн грн *
6. Ринок поштового зв’язку
Поштовий сектор України зазнає певних змін під впливом економічної і
фінансової ситуації, як у державі, так і у світі та характеризується зниженням обсягів письмової кореспонденції, розширенням поля діяльності у таких сегментах, як: електронна торгівля, фінансові послуги та розвиток міжнародної логістики.
Продовжується процес лібералізації ринку, що призводить до постійного
збільшення кількості постачальників послуг поштового і кур’єрського зв’язку та обсягів наданих ними послуг.
Послуги поштового зв’язку у 2014 році надавалися УДППЗ «Укрпошта» через мережу, яка складається з 11,9 тис. об’єктів. Загальна протяжність поштових маршрутів становить понад 311,8 тис. км, 88 % жителів України мають доступ до відділень зв’язку, розташованих від них на відстані до 3 км, а 99 % фізичних осіб отримують пошту за місцем проживання.
Крім того, послуги поштового зв’язку надають 32 оператори недержавної форми власності.
Послуги поштового зв’язку спеціального призначення (фельд’єгерського і
спеціального зв’язку) надають окремим категоріям користувачів Державна фельд’єгерська служба України та Державне підприємство спеціального зв’язку.
За 2014 рік доходи від надання послуг поштового зв’язку склали 3 215,8 млн грн,що на 0,8 % менше проти аналогічного періоду 2013 року.
На зниження доходів вплинула ситуація, яка склалась у Донецькій та Луганській областях, та анексія Криму.
У зв’язку з цим, спостерігається зниження ділової активності клієнтів підприємства, і як наслідок, зниження попиту на послуги.
За доходами від споживання послуг поштового зв’язку виділяються наступні
групи регіонів України:
- з дуже високим рівнем споживання поштових послуг – Вінницька, Житомирська, Київська обласна, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Чернігівська та Київська області;
- з високим рівнем споживання поштових послуг – Волинська, Запорізька,
Рівненська, Тернопільська, Полтавська, Черкаська, Херсонська, Хмельницька області;
- з низьким рівнем споживання послуг поштового зв’язку – Дніпропетровська,
Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська та Чернівецька області.
Такий регіональний розподіл можна пояснити чисельністю населення і рівнем соціально-економічного розвитку регіонів.
У зв’язку з нестабільною ситуацією, яка склалась у Донецькій та Луганській
областях, рівень споживання послуг поштового зв’язку на одного жителя тут найнижчий.
7. Висновок
Інтенсивний розвиток телекомунікацій повинен сприяти розвитку вітчизняного виробництва телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення за підтримки держави.
Розвиток національних телекомунікацій за цими пріоритетами повинен відбуватись на основі добросовісної конкуренції при удосконаленні
регулювання ринкових відносин у сфері телекомунікацій, зокрема щодо запобігання зловживанню ринковою владою, забезпечення оптимального співвідношення регуляторної та конкурентної політики, посилення контролю за якістю послуг та рівнем їх цін.
8. Список використаних джерел :
1. Гребенніков В.О Аналіз розвитку телекомунікацій незалежної України. .”Зв’язок”№2 2010.
2. Звіт Національної комісії з питань регулювання зв’язку за 2014 р. // Режим доступу: http://www.nkrzi.gov.ua/uk/ ;
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/ Телекомунікації_в_Україні .
[1] За даними Держстату України без урахування даних по Автономній Республіці Крим та м. Севастополь