Якщо молекулу утворено з двох атомів із однаковим значенням електронегативності, то електронна пара або електронні пари зв’язків у однаковій мірі належить обом атомам, тобто електронна хмара розміщу-ється симетрично відносно ядер атомів. Такий ковалентний зв’язок називається гомеополярним або неполярним і молекули з таким типом зв’язку є неполярними. Неполярний зв’язок виявляється у молекул Н2, О2, N2, Cl2, тощо.
У молекулах, утворених з двох атомів із різними значення-ми електронегативності, спільну електронну пару або електронні пари зв’язків зсунутого атома з більшою електронегативністю. Утворена при цьому електронна хмара несиметрична. Хімічний зв’язок, у якому електронну пару зсунуто до одного з атомів називається гетерополярним або полярним зв’язком, а відповідні молекули з таким типом зв’язку є полярними. У молекулах із полярним зв’язком атом із більшою електро-негативністю набуває від’ємного заряду, а з меншою – додатного.
Напри-клад, у молекулі хлороводню HCl електронну хмару зсунуто в бік атома хлору, у зв’язку з чим середня густина від’ємного заряду біля цього атома більша, ніж біля атома водню. Внаслідок цього в атома хлору виникає деякий надлишковий від’ємний заряд (d –), а в атома водню такий самий за величиною, але протилежний за знаком ефективний додатній заряд (d+). Експериментально встановлено, що ефективний заряд на атомі водню в молекулі HCl dН = + 0,17, а на атомі хлору dCl = – 0,17 абсолют-ного заряду електрона.
При взаємодії двох атомів із досить різними значеннями електроне-гативності електронну пару може бути повністю зсунуто до більш електронегативного атома. Такий зв’язок наближається до йонного.
Отже за ступенем зсуву зв’язуючої електронної хмари зв’язок у молекулі може бути ковалентним неполярним, ковалентним полярним і йонним. Ковалентний неполярний та йонний зв’язки є граничними випад-ками ковалентного полярного зв’язку. Останній є найбільш загальним.
Полярні молекули є диполями, тобто системами, у яких “центри тяжіння” додатних зарядів ядер та від’ємних зарядів електронів на збігаються. Відстань між “центрами тяжіння” у молекулі називають довжиною диполя та позначають літерою l. Полярність молекули (або зв’язку) кількісно характеризується дипольним моментом (m), який у випадку двоатомної молекули дорівнює добуткові довжини диполя на величину заряду електрона: m = l × e .
В одиницях СІ дипольний момент вимірюється у кулон-метрах (Кл ´ ´ м) і є величиною порядку 10-29 Кл × м.
У довідковій літературі дипольний момент часто наводиться у де-баях (Д): 1Д = 3,33 × 10-30 Кл × м. Значення дипольних моментів ковалентних молекул лежить у межах 0 – 4 Д, а йонних: 4 – 11 Д. Чим більша довжина диполя, тим більш полярною є молекула.
Під дією зовнішнього електричного поля електронна хмара у моле-кулі зсувається у бік одного з атомів. Зміна полярності зв’язку молекул під дією електричного поля називається поляризацією, а стан молекули внаслідок поляризації – поляризованістю. Поляризованість молекули залежить від спрямованості електричного поля та поляризованості атомів, що утворюють зв’язки.
Під дією зовнішнього електричного поля неполярні молекули стають полярними, а полярні – ще більш полярними, тобто в молекулах створюється диполь, який називається наведеним або індукованим. На відміну від постійних диполів індуковані існують лише при дії зовніш-нього електричного поля.