Особливості технологій вирощування цукрових буряків в країнах Європейського Союзу

---

Природньо-кліматичні умови різних країн Європи істотно різняться, а тому, технологія вирощування цукрових буряків у кожній з них також має свої певні відмінності. Особливо це стосується строків посіву та збирання врожаю. На заході, півночі та в центрі Європи, сівбу цукрових буряків проводять у березні-квітні, залежно від наявності у грунті вологи та необхідного температурного режиму. Збирання коренеплодів проводять у вересні-листопаді, пов´язуючи строки проведення цієї операції з початком перших приморозків, а тому, з наявністю потужностей переробки і зберігання продукції.

На півночі Європи посів цукрових буряків проводять в лютому, а в південних районах Іспанії, Португалії, Італії, враховуючи сприятливі умови по водозабезпеченості та відсутність приморозків–у жовтні-грудні, закінчуючи збирання коренеплодів до кінця липня. В таких європейських країнах, як Німеччина, Франція, Бельгія, Польща, які є основними виробниками цукросировини, вологозабезпеченість грунту(середня багаторічна кількість- 800мм і більше) цілком достатня для формування високих рівнів врожайності коренеплодів, а строки прийому цукросировини переробними заводами розпочинаються у жовтні і тривають до початку грудня.

Посівний матеріал в країнах ЄС, з лабораторною схожістю не нижче 92%, обов´язково дражують та інкрустують. Насіння висівають пневматичними сівалками на кінцеву густоту, з метою забезпечення на період збирання коренеплодів 100-110тис. шт рослин на 1га для сортів та 85-90– для гібридів[47]. Впродовж вегетаційного періоду використовують не менше двох обробок посівів фунгіцидами від борошнистої роси, церкоспорозу та рамуляріозу.

Цукрові буряки в країнах ЄС вирощують в основному для виробництва цукру, а також біоетанолу. Такі побічні продукти, як жом і меляса, використовують на корм тваринам безпосередньо в господарствах або в комбікормовій промисловості. Гичку цукрових буряків, в основному, використовують в якості зеленого добрива і лише незначну кількість- згодовують тваринам.

Застосування ефективних технологій ще не гарантує успіху, якщо відсутні приватний інтерес та підтримка товаровиробників з боку держави. Наприклад, в колишній НДР, за часів колективного ведення господарства, вихід цукру з 1га посівів на площі 210тис.га склав 2,9т/га, а у фермерських господарствах ФРН, на площі 400тис.га– 8,3т/га[90].

Визначальними ознаками європейського цукробурякового виробництва, на думку В.О.Гоменюка і ін.[100] є:

- міцний законодавчий захист внутрішнього ринку цукру;

- реструктуризація галузі, технічна модернізація цукрових заводів та виведення з експлуатації малопотужних неперспективних підприємств;

- спеціалізація зон бурякосіяння;

- потужна сільськогосподарська техніка;

- високий рівень селекції та насінництва;

- надійний захист рослин буряків від бур´янів, шкідників та хвороб.

О.М.Варченко[53] стверджує, що характерними рисами розвитку світового ринку цукру можна назвати такі:

- проблема збалансування попиту і пропозиції;

- нестабільність ринку цукру;

- відсутність прямої кореляції між зниженням ціни на цукор на світовому ринку і його поставками внаслідок потужної системи підтримки виробників країнами-експортерами. Найбільш високим рівнем протекціонізму державної політики відносно ринку цукру характеризуються країни ЄС,США та Японія[129,311].

Після вступу України до Світової Організації Торгівлі першочергового значення набуває питання забезпечення конкурентоспроможності нашого цукру на зовнішньому та внутрішньому ринках. Важливим чинником конкурентоспроможності, як свідчить практика функціонування ринку цукру в Швейцарії, є організація системи споживчого сервісу, яка забезпечує ефективність процесу руху товарної продукції від виробника до споживача[52].

Сівозміни. Цукрові буряки– визначальна культура в бурякових сівозмінах, адже їх наявність забезпечує підвищення родючості грунтів (глибоке проникання кореневої системи в грунт, тривале його затінення). Крім того, споживаючи значну кількість грунтового азот, вони гальмують процес вимивання нітратів до грунтових вод в осінньо-зимовий період. Висівають їх після озимих зернових, в основному після озимої пшениці, а частково– після озимого ячменю. Використання ранньостиглих сортів зернових культур дозволяє вирощувати такі проміжні культури, як фацелія, стійкі до бурякової нематоди форми гірчиці білої, редьки олійної, гречки, що сприяє захисту грунтів від ерозії, пригніченню бур´янів, запобіганню вимиванню поживних речовин з грунту. До 40% площ посіву цукрових буряків у Німеччині і Франції розміщено з використанням проміжних культур, а в Австрії цей показник сягає 70%. Типовою зерно-буряковою сівозміною Німеччини є сівозміна з наступним чергуванням культур: буряки цукрові– пшениця озима– ячмінь озимий– зернобобові– пшениця озима.

Враховуючи те, що більшість ґрунтів, в тій чи іншій мірі, уражені буряковою нематодою, для мінімізації негативних наслідків практикується така періодичність вирощування буряків на одному і тому ж полі:

- на неуражених або слабко уражених нематодою грунтах– через 3-4 роки;

- на помірно уражених– не раніше, ніж через 5 років;

- на сильно уражених– через 6-7 років[47].

Частка культур сівозміни– капустяні овочеві, олійні, проміжні, вика волохата, конюшина перевернута, сприйнятливих до нематоди, обмежується 25%.

В останні роки, у зв´зку зі збільшенням виробництва біодизелю, в Німеччині почали вирощувати в одній сівозміні і цукрові буряки і озимий ріпак, а тому постало питання знищення падалиці ріпаку– резервату для розвитку нематоди. Щільність популяції останньої зменшують використанням проміжних культур, стійких до нематоди сортів гірчиці білої, редьки олійної, гречки. Тому, в регіонах Німеччини з вологим кліматом, цукрові буряки вирощують з концентрацією їх у сівозміні на рівні інколи більше 40%.

Обробіток грунту. Значної шкоди посівам сільськогосподарських культур, особливо просапними, в т.ч. цукровим бурякам, завдає водна та вітрова ерозії грунту. У країнах ЄС також існує небезпека виникнення та поширення цього негативного явища. Тому, як засіб боротьби з ним, досить успішно застосовують консервуючий обробіток грунту та посів цукрових буряків після проміжних культур. Частка ґрунтозахисного(консервуючого) безплужного обробітку грунту постійно зростає. При цьому зменшується переущільнення грунту, спостерігається значний рівень заощадження матеріальних та енергетичних витрат, а врожайність суттєво не знижується. У Франції, наприклад, безплужний консервуючий обробіток грунту під посів цукрових буряків здійснюють на 7,0% площ. В Німеччині біля 25% цукрових буряків висівають у мульчу, в Австрії– 40% [47]. В Нідерландах, які мають в основному рівнинний рельєф місцевості, де тільки біля 4% площ можуть зазнавати впливу водної ерозії, частка безплужного обробітку грунту є незначною. В Англії, незважаючи на те, що біля 70% площ посіву цукрових буряків розміщують на грунтах нестабільних, які перебувають під загрозою водної ерозії, консервуючий безплужний обробіток не має значного поширення тому, що, посівні площі розміщують на полях зі схилом не більше 1-3º.

Вітрова ерозія небезпечна насамперед в таких приморських країнах, як Нідерланди і Англія. Проте внаслідок запровадження протиерозійних та меліоративних заходів, шкода від неї незначна. Тільки біля 2% площ піддаються дії вітрової ерозії.

Отже, в більшості країн Європейського Союзу, негативна дія водної та вітрової ерозії мінімалізована внаслідок запровадження альтернативних оранці, нових енергоощадних технологій обробітку грунту.

Традиційний(плужний) обробіток грунту під посів цукрових буряків базується на комбінації різних заходів по обробітку пожнивних решток попередника. Після збирання зернових стерню обробляють, частіше всього, дисковими боронами на глибину 5-10см. для загортання пожнивних решток, провокування проростання бур´янів і падалиці, уникнення втрат вологи з нижніх шарів грунту, кращого поглинання ним атмосферних опадів. Солома, яка не використовується в якості підстилки для ВРХ або енергоносія, подрібнюється і застосовується як органічне добриво. Восени проводять глибоку оранку на 25-32см. оборотними плугами з грунтоущільнювачами, чим зменшують кількість технологічних операцій, зберігають структуру грунту, що сформувалась за зимовий період, уникають його переущільнення та висушування, мінімізують інтенсивність передпосівного обробітку.

В регіонах Європи з посушливим кліматом, висів цукрових буряків проводять у мульчу соломи, без застосування глибокої оранки. Подрібнена під час збирання зернових солома рівномірно розподіляється по поверхні грунту, що є вирішальною умовою запровадження безплужного обробітку грунту. При цьому необхідно уникати утворення «солом´яних гнізд» – скупчень соломи, які заважають створенню оптимального насіннєвого ложа і, як наслідок, знижують польову схожість насіння. Перший обробіток стерні на глибину 5-7см проводять культиватором, а другий, вслід за ним– агрегатом з ротаційними робочими органами на глибину до 10см, з перемішуванням подрібненої соломи і рослинних решток з грунтом.

Перед посівом цукрових буряків, падалицю пророслих зернових і бур´янів, що перезимували, знищують гербіцидами на основі гліфосату(раундап-турбо, раундап ультра, квадро, дурано, гліфоген, тачдаун квадро). Застосовують висів насіння буряків з попереднім мілким обробітком грунту, в солом´яну мульчу пунктирними сівалками, або прямий посів у мульчу спеціальними стерневими сівалками. В достатньо зволожених регіонах, особливо на ерозійно небезпечних ділянках, поширені посіви проміжних культур, які зв´язують залишки нітратного азоту, запобігаючи його вимиванню– фацелії або гірчиці білої, які добре розкладаються в грунті після перезимівлі. Після передпосівної обробки грунту насіння цукрових буряків сіють у мульчу з розкладених рослинних решток і соломи, або відразу у мульчу, спеціальними сівалками, обладнаними висівними апаратами з пристроями, які ріжуть і подрібнюють мульчу.

Удобрення. Родючість грунту в значній мірі залежить від норм, строків, способів застосування добрив(органічних та мінеральних) під ту чи іншу сільськогосподарську культуру. Потребу цукрових буряків у добривах в країнах ЄС визначають шляхом визначення наявності в грунті доступних для рослин поживних речовин для кожного конкретного поля. В Німеччині, наприклад, визначають вміст в грунті:

- азоту– раз на рік на початку вегетаційного періоду;

- фосфору, калію і кальцію– один раз за ротацію(не менше одного разу за 6 років);

- магнію та сірки– при наявності підозри щодо їх нестачі;

- мікроорганізмів– один раз за 3-4 роки або при виявленні їх нестачі;

- гумусу– один раз за 5 років[47].

Кількість азотих добрив розраховують на основі базисних або нормативних показників за формулою:

ДАД=БНЗ+КФ-Nmin-(АОД×ЕМД)×100-1

Де:

- ДАД– норма внесення азотних добрив, кг/га;

- БНЗ– базисне або нормативне значення, Nкг/га;

- КФ– корегуючий фактор базисного або нормативного значення, Nкг/га;

- Nmin– вміст N в грунті на глибині 30, 60 і 90см,кг/га;

- АОД– органічних добрив, внесених під буряки, Nкг/га;

- ЕМД–еквівалент мінеральних добрив(кількість мінерального азоту, необхідна для досягнення рівня врожайності, як і при внесенні органічних добрив).

У різних регіонах Європи нормативні значення варіюють в межах 200-250кг д.р. азоту на 1га. Середня норма внесення азоту в грунт, залежно від умов вирощування, грунтових відмін, попередника, складає 120кг д.р. азоту на 1га. Застосовують цей агрозахід перед посівом цукрових буряків, або відразу після нього. При цьому на легких, із слабкою адсорбцією грунтах, дози азоту зменшують до 50-60кг д.р. на 1га із внесенням його дробним способом(другу частину норми вносять у фазі 2-3 пар листків культури). Норми внесення рухомого фосфору та обмінного калію визначають балансово-розрахунковим методом, враховуючи винос цих елементів з врожаєм коренеплодів та їх наявність у грунті.

Кальцій, яким грунти країн ЄС забезпечені в достатній мірі, залежно від типу грунту, вносять в нормах від 9(легкі за механічним складом грунти) до 12(суглинки, важкі суглинки) ц/га СаО з метою підтримки цього рівня.

При нестачі мікроелементів, особливо бору та марганцю, застосовують позакореневе підживлення рослин. Використання органічних добрив у сівозміні суттєво зменшує потребу у проведенні цього агрозаходу.

Оскільки в багатьох господарствах, особливо вузькоспеціалізованих, існує проблема нестачі або відсутності органічних добрив, суттєво збільшилось використання сидератів та соломи на добриво, особливо в контексті поширення консервуючих способів обробітку грунту. За умови використання в якості добрив соломи, до загальної їх кількості додають 40-65кг/га калію.

Для кращого розкладання соломи, на збіднених азотом грунтах, на кожну тону соломи вносять 5-10кг/га д.р. азоту. Позитивний ефект забезпечує комбінування застосування соломи та підпокривних або пожнивних сидератів. Господарства, що займаються тваринництвом, хоча б один раз за три роки, вносять на поля сівозміни, як правило по стерні попередника, підстилковий чи рідкий гній або гноївку. При загрозі засмічення грунту схожим насінням бур´янів з неперепрілого гною, добрива вносять не під цукрові буряки, а під інші культури сівозміни.

Враховуючи те, що вміст поживних речовин у рідкому гної може суттєво змінюватись залежно від виду використаних кормів, способу і тривалості його зберігання, а коефіцієнт використання поживних речовин сильно варіює, залежно від строків та способів внесення, вміст поживних речовин визначають безпосередньо перед внесенням добрив.В сучасних умовах, внесення рідкого гною, згідно законодавства Німеччини, можливо проводити тільки при умові негайного загортання його в грунт

Посів. Одним з основних факторів, що впливають на рівень врожайності коренеплодів та їх якість, є правильний підбір сорту чи гібриду, адаптованого

до умов господарства. На ефективність цього вибору в Німеччині суттєво впливають результати їх перевірки Федеральним відомством по сортах або Інститутом цукрових буряків(м. Гьоттінген) в умовах різних регіонів країни. При цьому регіональними робочими групами проводиться порівняльна оцінка продуктивності нових сортів та гібридів на фоні ураження ризоманією, буряковою нематодою, ризоктоніозом, церкоспорозом і ін.

Цукрові заводи надають перевагу сортам та гібридам з низьким рівнем витрат при переробці коренеплодів та високим рівнем виходу очищеного соку. У цьому контексті, селекціонери та науковці Німеччини досягли вагомих результатів. Наприклад, статистичні дані випробувань в Україні, впродовж 90-х років минулого століття, сортів та гібридів фірми КВС показують(Табл.1.2.1.), що їхні якісні показники суттєво перевищують стандарти української селекції, проте частіше уражуються церкоспорозом[100].

1.2.1.Результати державного випробування сортів та гібридів

цукрових буряків в 1996-1998рр( Лісостеп України)

При цьому частка фактору «сорт–гібрид» в структурі основних факторів, що впливають на вихід цукру з 1га, як показують 9–річні дослідження, проведені в різних регіонах Німеччини(Табл. 1.2.2.) складає 14%. Такий фактор, як «бур´яни, хвороби, шкідники»– не враховано взагалі, що свідчить про високий рівень розвитку галузі буряківництва в цій країні[100].

1.2.2.Вплив основних факторів на вихід цукру(частка факторів, %)

Навесні, при досягненні грунтом фізіологічної стиглості, проводять передпосівний обробіток грунту комбінованим агрегатом на глибину 2-3см, як правило, за один прохід.

В кінці березня-початку квітня(tº грунту на глибині 10см–5-6ºС), пневматичними або механічними сівалками точного висіву типу Unicorn¸ Monoprill¸ Multicorn і ін., проводиться висів дражованого насіння з відстанню між насінинами в рядку–18-22см, та очікуваною густотою рослин на період збирання врожаю на рівні 80-90тис. рослин на 1га.

З метою зменшення тиску на грунт ходових органів машин, покращення якості внесення добрив та пестицидів, досить широко використовують практику закладання технологічних колій. Хоча при цьому дещо зменшується густота рослин(на 3-4%), врожайність коренеплодів не знижується, що обумовлено кращим розвитком рослин крайніх по відношенню до колії рядків, а також підвищеною на 5% нормою висіву насіння в цих рядках

Боротьба з бур´янами. В країнах Європейського Союзу вона проводиться при допомозі хімічних засобів захисту– гербіцидів, із внесенням їх після появи сходів цукрових буряків. Досходове внесення практикують тільки при умові високих рівнів засміченості грунту, однак такі умови виникають досить рідко. Як правило, застосовують трьохкратне внесення хімічних препаратів з диференціацією норм витрат. При більш пізніх стадіях розвитку бур´янів, норми хімічних препаратів підвищують та застосовують дробний спосіб їх внесення.

З метою підвищення біологічного ефекту від застосування гербіцидів під час проведення другої та третьої обробок, використовують добавки рослинного масла або Фоліцинаміну(0,5-1,0л/га).

Рядкове внесення гербіцидів та механічні способи боротьби з бур´янами широкого поширення не мають.

Боротьба з шкідниками та хворобами. З масовим переходом до використання малих норм висіву насіння на кінцеву густоту насадження рослин буряків, зріс також і рівень ураження їх шкідниками та хворобами. У зв´язку з цим, державною службою захисту рослин, цукровими заводами та їх спеціалізованими підрозділами, згідно Державної програми здійснення постій-

ного моніторингу за фітосанітарним станом, проводяться міроприємства з підвищення ефективності боротьби з шкідниками та хворобами цукрових буряків. Раціоналізація та оптимізація захисту рослин від шкідників досягається включенням інсектицидів до складу драже в процесі дражування насіння. Вибір інсектициду проводиться з врахуванням виду шкідників та очікуваного рівня шкоди від них в конкретному господарстві. Як правило, практикується поєднання різних комбінацій та співвідношень діючих речовин на основі імідаклоприду, тефлутрину, тіаметоксану.

У фазі 6-8 листків, коли посіви цукрових буряків можуть пошкоджуватись блішками, попелицями, мертвоїдами, щитоносками і іншими видами шкідників, застосовують позакореневі обприскування відповідними видами інсектицидів.

Проти бурякової нематоди застосовують такі агрозаходи, як вирощування проміжних культур, які знижують щільність популяції шкідника в грунті, а також дотримання науково-обгрунтованих сівозмін.

Однією з найбільш поширених хвороб цукрових буряків в країнах ЄС є ризоманія– надзвичайно шкодочинна карантинна хвороба, збудником якої є вірус некротичного пожовтіння жилок коренеплодів. Характерні ознаки ризоманії проявляються у розростанні на коренеплоді великої кількості бічних корінців-ризоїдів, утворенні ними «мочки» або «бороди». Уражені рослини відстають у рості, формують дрібні, недорозвинені коренеплоди з некротизованими провідними судинами, схильні до загнивання. В 2000 році ризоманією було уражено більше 700тис. га посівів цукрових буряків, в т. ч.

Німеччині –35%, Франції– 46, Нідерландах– 70% усіх сільськогосподарських угідь[148]. Агротехнічні та хімічні методи боротьби з цією хворобою- неефективні. У Західній Європі цю проблему вирішують шляхом впровадження у виробництво стійких до ризоманії гібридів цукрових буряків: трансгенні цукрові буряки фірми Syngenta Seeds AG, гібриди фірми «Штрубе–Дікман»– Анданте, фірми КВС– Джорджина, Євгенія, Лавінія, Інституту плодівництва та овочівництва Нові Сад(Сербія)– Сара, ІЦБ УААН спільно з КВС– КВ-Десна і КВ– Дніпро і ін. В Німеччині, толерантними до ризоманії гібридами є Belinda, Miranda, Cyntia, Felicita, Evelina, Alabama, Simenia компанії KWS; Mars, Modus, William, Ballade і Lessinh компанії Strube і ін.[47].

Захист проростків буряків від коренеїду проводять шляхом дражування насіння, з додаванням до суміші фунгіцидів ТМТД(тирам) і тачігарен (хімексазол).

У зв´зку з розповсюдженням у Німеччині, особливо в південно-західних регіонах, бурої гнилі коренеплодів буряків, викликаної надмірним насиченням сівозміни кукурудзою, особливо на фоні безплужного обробітку грунту, запроваджують глибоку відвальну оранку після кукурудзи, розширення посівів зернових культур, використання стійких до гнилі гібридів.,

Збирання, зберігання і транспортування врожаю. У країнах ЄС використовують переважно однофазну технологію збирання коренеплодів цукрових буряків з використанням шестирядних бункерних гичкозрізувачів–копачів Eurotiger, Eurotiger V8–3(ROPA), Terra Dos T3(Holmer),WKM–9000(Agrifac), Maxtron–620(Crimme), SF–10, SF–20(Franz Kleine) з продуктивністю 1,0га/год, місткістю бункерів комбайнів від 9 до 12т коренеплодів. Досить часто високопродуктивні комбайни використовують в кооперації із спеціалізованими фірмами.

Значна увага приділяється якості роботи збиральної техніки, насамперед- висоті зрізання листя. Занадто високий зріз підвищує у воросі кількість зелених домішок, що знижує вихід очищеного цукру. Занадто низьке зрізування листків призводить до зменшення рівня врожайності коренеплодів. Оцінюючи загальний стан посіву буряків звертають увагу на густоту рослин та відстань між ними, рівномірність розподілу по довжині рядка.Оптимальною швидкістю роботи коренезбиральних комплексів є 5-6км/год.Якщо рівень втрат врожаю при цьому перевищує 5% від маси, застосовують корегуючі регулювання робочих органів. Гичку коренеплодів, у більшості випадків, залишають на полі в якості зелених добрив.

Досить часто, з метою очищення коренеплодів від землі(зменшення забруднення на 45-80%) застосовують проміжне зберігання коренеплодів у буртах, які формують на краї поля. При цьому, мінімізуються втрати з поля родючого шару грунту та суттєво знижуються витрати на транспортування врожаю. Бурти(ширина–7-10м, висота–2,5м), в яких тимчасово зберігаються коренеплоди, розташовують таким чином, щоб забезпечити зручний під´їзд для транспортних засобів. З метою зменшення втрат врожаю від можливих приморозків, застосовують укриття буртів соломою або поліпропіленовим полотном. Навантаження коренеплодів з буртів у транспортні засоби здійснюють при допомозі тракторних фронтальних і грейферних навантажувачів. Переробляють цукрові буряки на цукрових заводах з продуктивністю роботи 10-15тис т/день впродовж приблизно 80 діб на рік. Як правило, вони мають потужності для зберігання коренеплодів впродовж не більше ніж 3 днів, а тому, з поля на завод коренеплоди транспортуються за чітко розробленим графіком.

Транспортування продукції здійснюють транспортні підприємства на підставі контрактів з цукровим заводом та виробником. Частина об´єднань буряківників створює міжгосподарські транспортні організації, з надання послуг по післязбиральному очищенню коренеплодів у буртах.