20. Основні принципи і методи складання карт для екологічного туризму
Багато століть поняття "картографія" і "географія" були нерозлучними. Лише в XIX ст. відбулося відокремлення картографії як науки. Це було пов’язано з активною розробкою математичних аспектів картографії, теорії проекцій, аналітичних методів. В Україні слово "картографія" з’явилося в середині XIX ст. як технічний термін.
Особливості створення екологічних карт
У наш час, еколого – географічне картографування – це надзвичайно активний напрям на межі географії, картографії, біології, економіки, інженерних наук, інформатики і взагалі того, що називається екологічним підходом. Воно сприяє різноманіттю тематики екологічних карт, яка охоплює як природні, так і соціально-економічні явища, зв’язки і взаємовідносини суб’єктів і їх середовища, зміни середовища та їх наслідків для суб’єкта.
Екологічні карти – це не тільки карти природи взагалі (ландшафтні, геоботанічні, ґрунтів тощо), а і карти організації відносин біоти, населення й середовища їх існування в системі «суспільство-природа». Вони вміщують антропогенну складову, досліджують не тільки зміни природного середовища, але й наслідки їх для людини. Комплексне екологічне картографування порівнянне не з будь-якою іншою тематичною областю (геологічним, ґрунтовим, соціально – економічним і т.п. картографуванням), а з тематичною картографією в цілому. Практично завдання комплексного екологічного картографування вирішується шляхом створення атласів і серій взаємозалежних карт екологічного змісту або складанням окремих комплексних карт, зміст яких включає в мінімально припустимому обсязі всі перераховані елементи. Тому особливості комплексного екологічного картографування найбільш повно розкриваються в створенні комплексних екологічних карт. У даний час виділяють три різновиди комплексних екологічних карт:
• інвентаризаційні;
• інвентаризаційно-оцінні;
• комплексні оцінні.
На інвентаризаційних картах показуються елементи природного середовища (природні зони, ландшафтні райони, ландшафти) і характер їх використання (сільське й лісове господарство та), а також джерела 53 техногенного впливу на них – міста, підприємства, транспортні магістралі, іноді з характеристикою обсягів і структури викидів і скидань, що відходять від них.
На інвентаризаційно-оцінних картах додається (нерідко за рахунок скорочення інших елементів змісту) характеристика реакції середовища на техногенні впливи на неї. Оцінки мають наближений, якісний характер і ґрунтуються головним чином на біоіндикаційні данні (стан лісів, лук і т.п.) або, рідше, на матеріали випробування геокомпонентів.
На комплексних оцінних картах основним елементом змісту є оцінки екологічних ситуацій, які можуть характеризувати стан як окремих геокомпонентів, так і середовища в цілому. Принцип комплексності оцінки стану середовища припускає просторово диференційований облік усієї системи взаємозв’язків між організмами й середовищем, що коротко, в символічному вигляді представлено в наведеній схемі формування екологічної ситуації. Практично вирішення цієї задачі може бути досягнуте або на основі кількісних досліджень стану всіх геокомпонентів, або на рівні якісних (експертних) оцінок.
Екологічне картографування присвячується просторовій характеристиці процесів взаємодії діяльності людини з навколишнім середовищем.
Етапи створення карт
Створення топографічних і тематичних карт відбувається двома шляхами:
• проведення безпосереднього наземного знімання на місцевості (польове знімання);
• камеральне картографування за джерелами як правило у середніх і дрібних масштабах.
Польове топографічне знімання виконують державні топографо-геодезичні служби. При всіх видах польового знімання важливим етапом є топографічне та тематичне дешифрування аеро – та космічних знімків.
Камеральне картографування складається з оброблення даних польового знімання, узагальнення великомасштабних карт та матеріалів дешифрування, синтезу експериментальних спостережень та інших джерел. Камеральне картографування в загальному вигляді складається з чотирьох етапів:
• Проектування карти, яке полягає у розробленні документів потрібних для організації та ефективного виконання робіт по створенню карти;
• Складання карти або роботи з графічної побудови оригіналу карти;
• Підготовка карти до видання, тобто приведення її у вигляд, який задовольняє вимоги поліграфічного виробництва;
• Видання карти – її поліграфічне відтворення
Наступний етап складання карти, комплекс робіт з виготовлення оригіналу карти. Процес включає наступні процеси:
• підготовка і оброблення джерел;
• розроблення математичної основи карти;
• розроблення змісту і легенди;
• технічне складання оригіналу та проведення генералізації;
• оформлення карти;
• редагування карти і коректура на всіх стадіях складання.
Заключний етап – підготовка до видання і видання карти, тиражування її в друкованій формі (поліграфічній чи комп’ютерній). Цей етап складають наступні процеси:
• виготовлення видавничих оригіналів для забезпечення поліграфічних процесів;
• виготовлення друкованих форм та отримання проб;
• виготовлення (тиражування) карти;
• редагування і коректура на всіх стадіях підготовки і видання карти.
Складанням називають сукупність робіт по створенню складального, тобто первинного, оригіналу карти. Підготовка картографічних джерел до використання включає деякі допоміжні технічні операції; зміну системи координат та еліпсоїда, оброблення статистичних матеріалів. Під час складання загальногеографічних карт проводять перевірку положення геодезичних пунктів, іноді перераховують координати та висоти опорних точок тощо.
Важливим процесом на всьому етапі складання карти є узгодження елементів змісту. Це врахування різних географічних закономірностей і взаємозв’язків
Складання карти частіше виконують не тільки картографи, але і спеціалісти з теми карти. Вони готують і представляють вихідні матеріали, які надалі проходять картографічне оброблення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Картоведение: Учебник для вузов / A. M. Берлянт, A. B. Востокова, В. И. Кравцова и др. / Под ред. A. M. Берлянта. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 477 с. – (Сер. «Классический университетский учебник»).
2. Ратушняк Г. С. Топографія з основами картографії. Навч. посібник. – Вінниця: ВДТУ, 2002 – 179 с.
3. Ляшенко Д. О. Картографія з основами топографії: Навч. посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Наук. думка, 2008. – 184 с.
4. Артамонов Б. Б., Штангрет В. П. Топографія з основами картографії. Навч. посібник. – Львів: Новий світ, 2006. – 248 с.
5. Земледух Р. М. Картографія з основами топографії: Навч. посібник. – К., Вища школа, 1993. – 456 с
6. Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация.– М.: Мысль,1986.– 240 с.
7. Берлянт А.М. Картография. – М.: Аспект пресс., 2001. – 336 с.
8. Билич Ю.С., Васмут А.С. Проектирование и составление карт. – М.: Недра, 1984.– 364 с