ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА
ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА БОЛГАРСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КУРСОВА РОБОТА
з болгарської мови
на тему:
Образ чоловiка у фразеології (на матеріалі української та болгарської мов)
Студента __3___ курсу
напряму підготовки: філологія
спеціальності: Болгарська мова та література
Стойкова Р. Г.
Керівник: ст. викл. Стоянова Д.Ф.
Оцінка за шкалами:
Національною _________________
ECTS ____Кількість балів: ____
Члени комісії ________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали
Одеса – 2014 рік
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І Фразеологізми. Сутність, особливості та класифікація ……………… 5
1.1. Фразеологія як розділ науки про мову …………………………………..… 5
1.2. Проблема визначення фразеологізмів, сутність та особливості …………. 6
1.3. Фразеологічне багатство української та болгарської мови. Основні групи фразеологізмів ……………………………………………………………… 10
1.4. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів …….. 13
1.5. Джерела фразеології ………………………………………………………. 14
1.6. Національне та інтернаціональне у фразеології ……………………….… 15
РОЗДІЛ ІІ Гендерна оппозиція…………………………………………………… 17
РОЗДІЛ ІІI Зображення чолоіка в українській та болгарській фразеології …… 18
2.1 За соціальним статусом ………………………………………………….…..
2.2 За зовнішністю ………………………………………………………………..
2.3 За моральними якостями та рисами характеру ………………………………
Висновки ……………………………………………………………………………
Список використанної літератури ………………………………………………..
вступ
Темою нашої роботи є – Образ чоловіка у фразеології (на матеріалі української та болгарської мов).
Метою роботи є порівняти способи репрезентації образів чоловіка в українській та болгарській фразеології, а також порівняти із зображенням жінки; прослідкувати їх етнічну специфіку.
Для досягнення поставленої мети перед нами були поставлені такі завдання:
• Розглянути і дослідити проблему дефініції досліджуваного мовного феномену – фразеологічних одиниць;
• Визначити основні структурні, семантичні та функціональні особливості фразеологічних одиниць;
• Вилучити з мовного фонду української та болгарської мов фразеологічні одиниці, які формують образ чоловіка;
• Визначити принципи класифікації фразеологізмів з маскулінною ознакою, охарактеризувати і зробити аналіз кожної з виділених груп;
• Порівняти особливості відображення образів чоловіка і жінки в українській та болгарській фразеологічних системах.
Предметом дослідження є українські та болгарські фраземи, що витворюють образ чоловіка.
Об’єкт дослідження. Робота ґрунтується на основі роботи з такими словниками: «Словник фразеологізмів української мови» В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко, «Українсько-болгарський фразеологічний словник» К. Потапенко-Калоянова, «Фразеологичен речник на българския език» К. Ничева, С. Спасова-Михайлова, Кр. Чолакова.
Актуальність. Подібні етнолінгвістичні дослідження є досить необхідними в наш час, особливо в умовах тотальної глобалізації і євроінтеграції, оскільки, з одного боку, виявляють спільні риси у процесах сприйняття дійсності та її відображення у мові українського та болгарського народів, а з іншого – стверджують їхню національну ідентичність, підкреслюючи етнічну своєрідність і неповторність.
Під час дослідження ми застосовували описовий, порівняльний та статистичний наукові методи.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У вступі визначено тему роботи, зазначено її мету, окреслено її завдання, предмет та об’єкт дослідження і обґрунтовано його актуальність. У першому розділі «Фразеологізми. Сутність, особливості та класифікація» ми розглядаємо фразеологізм як одиницю мови, досліджуємо проблему його визначення, граматичні та семантичні особливості фразеологізмів, види їх класифікацій. У другому розділі "Зображення чоловіка в українській та болгарській фразеології" прослідковуємо спільні та відмінні риси образної системи у відображенні образу чоловіка в українській та болгарській мовах, поділяємо зібрані фразеологізми на змістові групи, порівнюємо зображення чоловіка і жінки. У висновках підбиваємо підсумки наших дослідницьких спостережень.
Ми зібрали та проаналізували близько ста шістидесяти ФО (95 укр., 75 болг.) та розділили їх на три основні тематичні групи.
РОЗДІЛ I Фразеологізми. Сутність, особливості та класифікація
1.1 Фразеологія як розділ науки про мову
Фразеологією (гр.phrases – зворот, вислів і logos – поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Однак термін «фразеологія» у сучасній українській мові може вживається у чотирьох значеннях:
1) Розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови;
2) Сукупність фразеологізмів у мові;
3) Своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо;
4) Сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту.
Фразеологія – відносно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та об’єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною і структурною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів. Така специфіка об’єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівня в ієрархії мовної структури, так і місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін. Класичною є думка, що об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, стилістичне використання, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням, багатозначність, синонімія, антонімія фразеологічних одиниць тощо.
Іноді фразеологізми ще називають «крилатими словами». Ця назва належить Гомеру і часто зустрічається в його славетних поемах «Ілліада» та «Одіссея»: «Він крилате слово промовив», «між собою обмінювалися словами крилатими тихо» та ін. Гомер називав «крилатими» слова тому, що вони начебто летять від вуст того, хто говорить, до вух того, хто слухає.
Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів. Вживання фразеологізмів є дуже важливим, оскільки завдяки своїм властивостям (образності, експресивності, асоціативності), мова стає яскравішою, емоційнішою, виразнішою. Фразеологізми дають естетичну оцінку дійсності, збагачують духовно людину нашого часу. Саме тому вони є одним із засобів художньої виразності, до якого часто звертаються письменники для створення колориту і стилістичного забарвлення своїх творів.
Вивчення фразеологізмів поширює знання про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, допомагає краще зрозуміти складні явища.
Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислівях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови.
Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, істориків, етнографів, філософів, літераторів. І це цілком зрозуміло, адже фразеологія, як мова взагалі, – це скарбниця народу, надійна схованка здобутків його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про звичаї, ідеали, мрії, прагнення і сподівання, це одне із найважливіших джерел для дослідження минулого й теперішнього життя народа.
1.2 Проблема визначення фразеологізмів, сутність та особливості
Існує багато думок різних вчених щодо визначення фразеологізмів. Фразеологізм (крім особливих випадків, фразеологічна одиниця (ФО), фразеологічний зворот, фразеологічний вислів, стійкий вислів, вираз, ідіома, фразема) — відтворюване, цілісне за значенням, стійке за складом і структурою словосполучення. В інтегрованому змісті фразеологізмів слова-компоненти втрачають буквальну семантику і позначають інші культурні коди – характеристичний, поведінковий, духовний, моральний тощо. Наприклад: гнути горба "дуже багато, важко працювати", ходяча енциклопедія "людина з різнобічними знаннями". Російський мовознавець Б. Ларін вважає ФО стійкими словосполученнями, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення,(3) а от В. Жуков підкреслює, що "фразеологізм – стійка одиниця мови , наділена ціліснім або частково цілісним значенням і яка здатна сполучуватися з іншими словами".(4) Польскі лінгвісти А. Левицький та А. Пайдзінська трактують ФО як суспільно закріплені "нерегулярні" сполучення слів, значення яких не виводиться із значень компонентів і які можуть містити слова або форми слів, що не функціонують у вільних синтиксичних зв’язках. З огляду на це такі сполучення потрібно запам’ятовувати у сукупності. В. Виноградов, керуючись ідеями О. Шахматова та окремими міркуваннями швейцарського стиліста Ш. Баллі, вважає, що ФО – відносно стійка структурно-семантична єдність лексико граматичних утворень, що характерізуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю.(1) На думку М. Шанського, фразеологізми мають чотири основні ознаки: 1) відтворюваність, 2) постійність структури, семантики, 3) два( або більше) основних наголоси, 4) є членованими утвореннями, компоненти яких усвідомлюються мовцями як слова.
Виникнення і вживання фразеологізму зумовлене постійним відчуттям лексичної недостатності, намаганням вербалізувати людські емоції, утілені в когнітивні моделі душевного стану.
Фразеологізмизи з одного боку, мають ознаки спільні зі словами, словосполученнями і реченнями, а з іншого – відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми:
1) не творяться щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні звязки з словами;
4) виконують ту ж функцію, що й слова. Наприклад: накивати пятами – втікти; пасти задніх – відставати.
На відміну від слів фразеологізми:
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
Як і речення, фразеологізми:
• виражає відносно закінчену думку;
• має певну структурну модель;
• складові частини, як частини мови зв’язані між собою граматичними формами;
• Модальність – вираження мовцем свого ставлення до змісту висловлювання.
На відміну від речення, фразеологізми:
• Мають незмінну внутрішню структуру, перестановка компонентів фразеологізма призводиить до втрати первісного значення.
Поняття змісту фразеологізму складається із лексичного значення і його граматичних категорій, що визначають у цілому лексико-граматичну характеристику фразеологізму, тобто віднесеність його до певного розряду фразеологізмів: іменних (тертий калач; синя панчоха; ахіллесова п’ята); дієслівних (виходити сухим із води; пекти раків; роздмухувати кадило); ад’єктивних (на один копил шитий; нечистий на руку; під мухою); адвербіальних (світ за очі; на всі лопатки); вигукових (цур тобі [пек]!; тим-то й ба! та ін.).
Поняття форми фразеологічних одиниць передбачає розмежування власне форми та парадигматичної форми. Говорячи про власне форму фразеологічних одиниць, підкреслюють у першу чергу нерізнооформленість їх компонентів, що зумовлює ряд специфічних характеристик цих лінгвістичних одиниць: а) кількісний склад компонентів; б) межа фразеологічної одиниці; в) постійність і змінність компонентного складу; г) структурно-граматична організація компонентів у єдиному цілому та ін.
Фразеологічна одиниця передбачає у своєму складі як мінімум два компоненти, причому це може бути поєднання двох повнозначних слів (досягти апогею, пуститися берега, лебедина пісня), повнозначного із службовим (в ажурі, ні аза, під мухою), і навіть двох неповнозначних на зразок або – або (одне з двох).
Компонентний склад фразеологічних одиниць може бути двочленним (вільний козак, узяти гору, співати дифірамби, зводити рахунки, урвався бас); тричленним (сам собі пан; одним миром мазані; сім чудес світу; до сьомого поту; ніде голці впасти; передати куті меду; висмоктати з пальця); чотиричленним (ні пари з уст; узяти бика за роги; вставляти палиці в колеса); п’ятичленним (не остання спиця в колесі; наговорити сім мішків гречаної вовни; каменя на камені не залишити; переливати з пустого в порожнє) і більше (Не несися високо, бо низько сядеш; Похвалити не вмію, а погудити не смію).
У зв’язку з тим що компоненти фразеологічних одиниць у мовному потоці активно взаємодіють з іншими словами, визначення їх обов’язкового лексичного складу, тобто межі фразеологічної одиниці, ускладнюється.
1.3 Фразеологічне багатство української та болгарської мови. Основні групи фразеологізмів
1.3.1 Фразеологізми: семантичний аспект
Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Виноградовим. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з’єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.
Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів [4; 396]. Наприклад: бити баглаї – ледарювати; пекти раків – червоніти; дати кучми – побити; собаку зїсти – набути досвіду; на руку ковінька – вигідно і под.
Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у звязках омонімічності.
За визначенням В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою "своєрідні складні синтаксичні слова" [4;397]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і зясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Фразеологічні єдності – теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів [4; 401]. Наприклад: не нюхати пороху – не бути ще в боях; прикусити язика – замовкнути; кров з молоком – здоровий та ін.
Вмотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, – причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).
Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші). До цього розряду В.В.Виноградов залучає фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислівя та приказки [4; 404].
Фразеологічні сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією звязних значень слів [4; 405]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.
Слова з фразеологічне звязним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).
Класифікаційна схема В. В. Виноградова – важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.
Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас – фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням"[13; 78]. Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися – в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.
Характером звязків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.
1.3.2 Морфологічна класифікація
За характером значення і виконуваними синтаксичними функціями в реченні, фразеологічні одиниці можуть співвідношуватися з різними частинами мови. Граматичні розряди ФО часто збігаються із приналежністю їх стрижневих компонентів до певної частини мови: кирпу гнути (задаватися); негусто (мало). Однак встановити стрижневий компонент можна не завжди.
1.3.3 Фразеологізми поділяються на кілька лексико-граматичних розрядів:
- дієслівні: на головах ходити;
- іменникові: під вусом;
- прислівникові: служити вірою і правдою;
- прикметникові: хоч з лиця воду пий;
- займенникові;
- вигукові.
1.3.4 Структурна класифікація
За цією класифікацією фразеологізми поділяються на:
- ФО співвідносні за будовою з словосполученням: душа в душу, вітер у голові;
- фразеологізми-речення: очі на лоба вилізли, ведмідь на вухо наступив;
- мінімальні фразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.
1.3.5 Жанрова класифікація
З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), запрошення (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим) і т. ін.
Велику цінність становлять прислівя і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.
Прислів’я – народне висловлювання повчального характеру, яке формулює якусь закономірність або правило (не знавши броду, не лізь у воду).
Приказка – стійке народне висловлювання повчального змісту, але яке має пряме значення відповідно до конкретної життєвої ситуації (п’яте колесо до воза).
Примовки – усталені етикетні вислови (ласкаво просимо, в ногах правди немає).
Крилаті вислови – стійкі афористична вислови з фольклору, літератури, наукових джерел, вислови видатних людей ("З усіх втрат, втрата часу найбільша" (Г. Сковорода)).
1.4 Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів
Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислівїв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень.
Наприклад: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути) все до купи.
Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю).
З розвитком мови відбуваються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так зявляються багатозначні фразеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: 1) переживати через щось і 2) надавати чомусь великого значення.
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати часу мають значення: 1) бити і 2) тікати; пускати півня; 1) підпалювати і 2) зриватись на високої ноті; закривати очі ;1) помирати, 2) бути присутнім при чіїсь смерті і 3) навмисно не помічати чогось.
Також зустрічається синонімія серед ФО. Наприклад: підбивати клинці, смалити халяви, тобтати стежку (залицятися).
Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку, дають їм протилежну оцінку.
Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю – повісити носа.
1.5 Джерела фразеології
Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними у мові. Доскладу фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. Широко використовуються в української та болгарській мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італьянської та ін.
Основним, невичерпним джерелом фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.
1.6 Національне та інтернаціональне у фразеології
Універсальне і національне у специфіці мовної свідомості зазвичай виявляється при аналізі тих підсистем, в яких можна виділити загальні і діференціюючі семи у мовних одиницях, називаючих поняття. Таку систему представляють і фразеологізми, які є енциклопедичним сгустком національного характеру, національного менталітету, відображенням багатовікового досвіду народу і національного бачення світу [Аврамова]. Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинами світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу, тільки йому притаманним способом маніфестують дух і неповторність ментальності нації. Тому можна казати про їх інтернаціональний характер та глибоко національний. Загальними для всіх народів є теми кохання, дружби, доброти, оспівування краси навколишнього світу, праці, засудження людських вад, існують стереотипні ситуації, поведінка, явища природи, побуту вони витворюються у мовних одинйях, які часто фразеологізуються і можуть мати різне образне вираження, але інформаційне наповнення є спільним. Фразеологічні одиниці ввібрали історичні події й соціальне життя, вирізняють найменші порухи нашого серця, розказують про неосяжний світ людських почувань, вражають точністю асоціацій між природою, звичайними життєвими фактами і людською поведінкою, нашими емоціями й учинками, відображають специфіку сприйняття та оцінки оточуючого світу. Вони — скарбниця поетичних уявлень народу. Добірна національна фразеологія, зазначав І. Огієнко, — "душа кожної мови, сильно її красить і збагачує". Усе матеріальне життя, обряди, вірування, повір’я, забобони відклалися в стереотипах поведінки будь-якого народу й вербалізувалися в численних фразеологізмах. Фразеологічні одиниці втілюють історичний, повсякденно-емпіричний та культурний досвід етносу.
Розділ ІІ Гендерна оппозиція
Гендер являє собою визначення чоловіків і жінок на підставі їх соціальної ролі. Гендер визначається концепцією задач, функцій, та ролей визначенних суспільством та особистим життям.
У суспільстві завжди була відображена оппозиція «чоловік/жінка», що звісно відображена у мовній картині світу, а фразеологічна картина світу є її частиною. Як зазначує В. Іванов и В. Тоноров у книзі «Славянските древни езикови моделиращи семиотически системи», оппозиції «чоловіче/жіноче» присутня особлива семіотична роль, яка проявляється в цілім ряді протиставлень, як щасття/нещасття, життя/смерть, правий/лівий, верх/низ, небо/земля, день/ніч, сонце/місяць, світлий/темний, свій/чужий, близький/далекий, де другий член оппозиції асоціюється з жіночим, а перший з чоловічим. Така позиція чоловічих та жіночих членів в оппозиції підтверджуєтьться сталими бінарними формулами батько-мати, жили були дід та баба, народна назва квітки брат-і-сестра. Так і в болгарській мові є залишки патріархального мислення, в яких чоловіча лексема в предпозиції, а жіноча в пост, Ти (за) баща, ти (за)майка – употребява се при настоятелна молба към някого за помощ и подкрпа [12.2: 396]; Продавам/продам (и) баща и майка си – неодобр., не се спирам пред нищо за постигане на целта си, като си служи и с непозволени методи; безскрупулен съм [12.2: 215]; От дядо и от баба – от старо време [13: 360]; Иска/поиска баща си и майка си разг. Заламывать/заломить неслханую цену [23: 47]; бащин и майчин син разг. Субчик, проходимец, бездельник [23: 47]. Так спостерігається тенденція до маскуліноцентричної картини світу і ролі чоловіка як хазяїна дому голови сім’ї, це підтвержується і такими ФО, як бащино огнище – отчий дом [47: 23]; бащина къща; какъвто бащата, таквиз и децата погов. – какие корешки, такие и ветки [47: 23].
Розділ ІІІ Зображення чоловіка в українській та болгарській фразеології
Список використаної літератури
1. Давиденко Л.Б. Фразеологічна одиниця в структурі синтаксично вільного словосполучення // Мовознавство – 1992. – №3 – С. 40-44
2. Бондар О.І. Сучасна українська мова. Навчальній посібник – К.: Академія наук – 2006 р. – 210 с.
3. Гнатюк І.С. основні фактори розвитку та переосмислення фразеологічних значень // Семасіологія і словотвір – К., – С. 67-70
4. Жовтобрюх М.А. Сучасна українська літературна мова / за заг. ред. Плющ – Вища школа – 1994 р. – 390 с.
5. Коломієць М.П. еволюція понять "фразеологія" і "фразеологізм" у вітчизняному мовознавстві // Класична педагогіка і філологія в світі сучасних завдань шкільної і вузівської словесності. Ч.2 – Одеса, 1993. – С. 61-63
6. Кренель В.І. роль внутрішньої форми в процесі утворення фразеологізмів // Мовознавство – 1989. – №3 – С. 43-50
7. Мокієнко В.М. Історико – етимологічний аналіз фразеології та етимології лексики // Мовознавство – 1993. – №3 – С. 23-30
8. Пилипчук В.І. До питань про функціонування фразеологічних одиниць // Мовознавство – 1980. – №5 – С. 66-68
9. Прадід Ю.Ф. Загальномовні фразеологізми і газетний контекст // Українське мовознавство – К., 1991. – №18 – С. 121-127
10. Редін П.О. Семантична характеристика фразеологізмів із значенням часу // Українське мовознавство – К., 1987. – №14 – С. 8-10
11. Свердан Т. Народна фразеологія та свідомість українців // Дивослово – 1999. – №10 – С. 16-18
12. Словник фразеологізмів української мови / Білоножко К.С. – К.: Наукова думка – 2003 р. – 796 с.
13. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К. Білодіда – К.: Наукова думка – 1973 р. – 273 с.
14. Сучасна українська мова фразеологія / За заг. ред. А.П. Грищенка – К.: Вища школа – 1999 р. – 312 с.
15. Ужиченко В.Д Внутрішня форма фразеологізму у звязку з внутрішньою формою слова // Мовознавство – 1993. -№3 – С.23-30
16. Фразеологічний словник української мови у 2 т. – К.: Наукова думка – 1999 р. – 500 с.
17. Чабаненко В.А. Стилістичне увиразнення фразеологізму // Українська мова і література в школі – 1981. – №9 – С. 60-62
18. Чередниченко О. І. Фразеологія мови як джерело фонових знань // Мовознавство – 1984. – №5 – С. 17-18
19. Слов’янський збірник / Стефка Георгиева (Пловдив) образ женщины во фразеологии (на материале русского и болгарского языков) – С. 64 – 68 / відп. ред. Зубов М. І. // Одеса ОРІДУ НАДУ – 2005 р. – 250 с.
20. Білоноженко В. М., Гнатюк І. С., Дятчук В. В., Неровня Н. М., Федоренко Т. О. Словник фразеологізмів української мови // Наукова думка – 2008 р. – 1096 с.
21. Потапенко-Калоянова К. Українсько-болгарський фразеологічний словник // Київ СМИЛ, 2011 р. – 374 с.
22. Ничева К., Спасова-Михайлова С., Чолакова Кр. Фразеологичен речник на българския език т. ІІ // Българска академия на науките – 1975 р. – 779 с.
23. Кошелев А. К., Леонидова М. А. Болгарско-русский фразеологический словарь // Наука и искуство // Москва-София // 1974 г.