|
ЗМІСТ |
|
|
Вступ |
3 |
|
І.Система насінництва |
4 |
|
ІІ.Схема насінництва |
7 |
|
ІІІ.Вирощування елітного насіння буряку столового |
9 |
|
3.1.Методи доборів |
9 |
|
3.2.Особливості вирощування маточників |
11 |
|
3.3.Особливості вирощування насінників |
13 |
|
IV.Методика апробації насінницьких посівів |
17 |
|
4.1.Організація апробації |
17 |
|
4.2.Просторова ізоляція та фіто прочистки |
18 |
|
4.3.Облік хвороб та шкідників |
19 |
|
4.4.Методика апробації |
21 |
|
4.5.Сортові ознаки |
23 |
|
4.6.Допустимі норми |
26 |
|
Висновки |
28 |
|
Література |
29 |
ВСТУП
Рід Beta tourn (L.) – одно-, двох- і багаторічні трав’янисті рослини, без опушення (рідко – короткоопушені).В культурі використовують двохрічні форми із зимуючими коренеплодами.Коренеплідна група поділяється на столовий, кормовий, цукровий буряк виду Beta vulgaris L. та зеленну культуру – мангольд (B. cicla L.).
Вид Beta vulgaris L.у диких сородичів і листкових форм має стрижневий корінь, що повністю проникає в грунт.У культурних форм він потовщений, утворює коренеплід, який знаходиться над поверхнею грунту, стебло трав’янисте, прямостояче, сильногіллясте.
Листки м’ясисті, почергові, цільні, гладкі, хвилясті, трикутної форми, язиковидні або серцевидні.
Квітки двостатеві, п’ятичленні, з трьома оцвітинами або без них, липкі, зелені або білуваті, поодинокі, або по 2-5 і більше, які потім утворюють насіннєві клубочки, зібрані в дуже довге й облистяне суцвіття.Оцвітник лінійно-ланцетний, довший за бульбочки, має чашевидну форму, п’ятичленний, сильно зрісся з зав’яззю у основи, на м’ясистому диску має 5 тичинок, оточений зав’яззю, тичинкові нитки такої ж довжини або коротші від часток оцвітини.
Зав’язь – нижня, на плодах вкрита засохлими і опробковівшими залишками оцвітини, у поперечному розрізі майже трикутна, зверху – сплюснута.Рильце 2-3 – лопатеве, майже сидяче.Насінний зачаток розташований коло стінки зав’язі на короткій сім’яній ніжці.В процесі росту зав’язі з оцвітиною плід має м’ясистий, що потім затвердіває, оплодень з кришечкою.Насіння горизонтальне, гладке, голе, з носиком.Зародок кільцевий, неправильної форми.Кількість хромосом 2n=18, 36 і 54.
В Україні найбільш поширена коренеплідна група, до якої належить і буряк звичайний, столовий, коренеплідний, європейський, культурний.За вмістом поживних, цінних і лікувальних речовин він має одне з провідних місць.Характеризується високою лежкістю, що дозволяє цілорічно використовувати його продукцію у свіжому вигляді : ранньою весною – молоді листки та черешки, котрі одержують після вигонки невеликих осінніх коренеплодів, влітку – пучковий товар, взимку – коренеплоди.
Буряк столовий містить (% на сиру речовину) : сухої речовини – 12-20, білку – 1,8-3,5, сахарози – 8-15, клітковини – до 2, пектинів – 1,1-1,7, золи – 1,0-2,8, азотистих речовин – до 1,26, жиру – понад 0,13, безазотистих екстрактів – до 2,35, води – до 80.Коренеплоди буряка – посередині джерела вітамінів (мг на 1 кг сирої речовини) : С – 40-220, Р – 150-400, В1 – 0,1-0,5, В2 – 0,23-0,71, РР – 5,6-6,5, пантотенової кислоти – 9-11.З ферментів в коренеплодах виявлено цитохромоксидазу, поліфенолоксидазу, каталазу та інвертазу.Буряк містить корисні для організму органічні кислоти : яблучну, винну, молочну, лимонну та оксилимонну [5].
І. СИСТЕМА НАСІННИЦТВА
Система насінництва складається з ланок оригінального, елітного і репродукційного насінництва, страхових і державного резервного насіннєвого фондів.
Особливості виробництва насіння і садивного матеріалу окремих сільськогосподарських рослин або їх груп, ураховуються під час створення систем їх насінництва, що регулюються відповідними нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України.
Наукове забезпечення насінництва здійснюють Українська академія аграрних наук, Національна академія наук України, інші науково-дослідні установи, наукові організації та фізичні особи, які займаються науковими дослідженнями у сфері насінництва та розсадництва, а також наукові організації та їх дослідні господарства, що діють у системі вищої професійної освіти у даній сфері, відповідно до їх компетенції, а саме:
-проводять наукові дослідження з питань сортовивчення;
-організовують вирощування та реалізацію оригінального, елітного насіння, і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин;
-забезпечують прискорене розмноження та впровадження у виробництво нових перспективних сортів рослин;
-розробляють нові технології вирощування, та обробки насіння і садивного матеріалу;
-розробляють із зацікавленими органами виконавчої влади та суб’єктами господарювання методики виробництва насіння і садивного матеріалу, інші нормативно-правові документи, що регламентують галузь насінництва та розсадництва;
-співпрацюють з науковими установами інших держав.
Створення страхового насіннєвого фонду є обов’язковим для всіх виробників насіння.
Страхові насіннєві фонди оригінального, елітного і репродукційного насіння створюються відповідними суб’єктами насінництва в обсягах, передбачених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.Поновлення страхових насіннєвих фондів проводиться щорічно.
Використання насіння страхових насіннєвих фондів не за призначенням у межах строків, визначених спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики України, забороняється.
Витрати на зберігання страхового насіннєвого фонду суб’єктами насінництва та розсадництва відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Державний резервний насіннєвий фонд створюється для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, надання допомоги у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами.
Заготівлю насіння сільськогосподарських рослин у державний резервний насіннєвий фонд і його зберігання забезпечують підприємства та організації.
Термін поновлення (кількість поколінь відтворення) насіння, що виробляється, визначають спеціально уповноважені органи з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим і областей з урахуванням рекомендацій власника сорту.
Насіння вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми.
Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони:
-за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа;
-належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту
-визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.
Реєстр сортів рослин України містить відомості про сорт, про права на сорт, про автора, а також про визнання сорту придатним для поширення в Україні.
До Реєстру сортів рослин України заносяться сорти рослин вітчизняної та іноземної селекції, допущені до використання сорту. У цьому Реєстрі наводяться ботанічна характеристика, назва сорту, опис сорту, характеристики придатності сорту для поширення в Україні, географічні та зонові рекомендації використання сорту.
Визначення сортових якостей насіння здійснюється методом апробації, ґрунтового і лабораторного сортового контролю.
Обсяги апробації сортових посівів сортів рослин визначаються виробниками насіння та садивного матеріалу самостійно, виходячи із необхідності задоволення власних насіннєвих потреб, створення страхових фондів, виконання згідно з укладеними договорами поставок в державний резервний насіннєвий фонд, а також з урахуванням реалізації на ринку насіння.
У разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів він вилучається із числа насіннєвих, а одержане насіння переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає, і не може використовуватися на посівні цілі. При цьому насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі, знищується під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння.
Усі партії насіння, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості.
Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями [3].
Визначення посівних якостей насіння.
Проби насіння і садивного матеріалу від партій, що підлягають реалізації, відбираються працівниками державних насіннєвих інспекцій відповідно до їх компетенції, а для власних потреб виробника – самим виробником або особами, уповноваженими на те відповідними державними насіннєвими інспекціями.
Взяття проб і визначення посівних якостей насіння, що експортуються, здійснюються відповідно до міжнародних правил.
На насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається сертифікат.Використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях відповідно до їх компетенції або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється [3].
ІІ.СХЕМА НАСІННИЦТВА
Схема насінництва – це група розсадників і насінневих посівів, в яких в певній послідовності шляхом добору і розмноження кращих родоначальних рослин здійснюється процес відтворення сорту.
При вирощуванні оригінального насіння і еліти для збереження в потомстві всіх спадкових ознак і властивостей застосовують різні методи добору, з урахуванням особливостей культури і сорту:
Для перехреснозапилюваних рослин, до яких відноситься столовий буряк, використовують такі методи добору: родинний добір з ізоляцією і без ізоляції родин, «метод половинок» з оцінкою за потомством (родинами), поліпшений масовий добір, а також метод електрофорезу;
Схеми вирощування елітного насіння для перехреснозапилюваних рослин при застосуванні родинного та індивідуального методів добору з оцінкою родин і ліній повинні включати такі ланки:
1)розсадник випробування потомства (РВП-1—РВП-3) — оригінальне насіння;
2)еліта;
а)розсадник випробування потомств (РВП);
б)розсадник випробування потомств другого покоління (РВП-2);
в)розсадник розмноження першого-третього поколінь (оригінальне насіння), тобто РР-1 — РР-3;
г)еліта.
Тривалість розмноження в розсаднику (від одного до трьох поколінь) визначається коефіцієнтом розмноження насіння і об’ємом виробництва елітного насіння.
Донором для закладання розсадників випробувань родин може бути насіння з рослин, відібраних на посівах усіх ланок вищезазначених схем вирощування елітного насіння.
Кількість вихідних рослин залежить від коефіцієнта розмноження насіння, мінливості сорту, його генетичного складу.
При посіві (висаджуванні) в розсаднику розмноження першого покоління використовують об’єднану партію насіння, відібрану в розсаднику випробувань родин, а в розсаднику другого покоління—насіння з розсадника розмноження першого покоління і т.д.
Під розсадник відводять вирівняні за родючістю ділянки, Насіння (маточники або садивний матеріал) висівають (або висаджують) у визначені для сорту строки, дотримуючись однакової густоти стояння.
Підтримання господарсько-цінних ознак і біологічних особливостей сортів і ліній при використанні методів добору досягається в усіх ланках первинного насінництва:
—вирощуванням рослин на високому вирівняному агротехнічному фоні в оптимальні строки;
—видаленням нетипових, слаборозвинених, малопродуктивних і уражених хворобами та шкідниками рослин, родин і клонів;
—проведенням у дворічних рослин осіннього (за морфологічними ознаками) і весняного доборів оригінальних рослин з аналізом якості м’якуша, забарвлення кори і серцевини, розміру і форми серцевини, кільцюватості, лежкості, щільності головки, фіто-імунної оцінки та ін.;
—проведенням оцінки потомства кожної лінії або родини;
—виключенням можливості механічного та біологічного засмічень іншими культурами, сортами і дикими видами, здатними перезапилюватись з культивованими рослинами, шляхом дотримання просторової ізоляції, встановленої діючою «Інструкцією з апробації насінницьких посівів овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів».
На посівах і висадках розмноження оригінального і елітного насіння систематично проводять сорто-фітопрочистки, починаючи з ранніх фаз розвитку рослин до повного визрівання насіння.
При прочистках видаляють нетипові для сорту, а також слаборозвинені і хворі рослини з обов’язковим урахуванням і класифікацією домішок та хвороб. За результатами прочисток складають акти установленої форми.
Елітне насіння вирощують з оригінального, застосовуючи прочистки, добір маточників за морфологічними і господарсько-цінними ознаками (лежкість, стійкість проти хвороб, скоростиглість і т.д.).
Для підтримання стійкості проти передчасного стеблування і стрілкування (цвітушність) потомства випробовують на провокаційному фоні не рідше одного разу в 3 роки [2].
ІІІ. ВИРОЩУВАННЯ ЕЛІТНОГО НАСІННЯ БУРЯКУ
СТОЛОВОГО
1. Методи доборів
Для перехреснозапилюваних рослин, до яких відноситься столовий буряк, використовують такі методи добору: родинний добір з ізоляцією і без ізоляції родин, «метод половинок» з оцінкою за потомством (родинами), а також поліпшений масовий добір.
Методи індивідуального і родинного доборів полягають у доборі рослин для наступного випробування їх потомств. Цими методами вирощують елітне насіння згідно схемам 1-8 (додається). Потомства кожної родини (лінії) оцінюють в розсаднику випробувань потомств за врожайністю, сортністю, типовістю.
При родинному та індивідуальному доборах в розсаднику випробувань потомств родини (лінії) оцінюють і вибраковують в таких об’ємах
—кількість родин (ліній) — не менше 25;
—кількість рослин в родині — не менше 50;
—кількість родин (ліній), що добираються — не менше 30%;
—кількість рослин, що добираються для наступної роботи, в кожній родині — не менше 15.
— Насіння з відібраних родин об’єднують — загальна кількість насінних рослин, задіяних у перезапиленні — не менше 300.
Суміш насіння, одержаного від виділених родин (ліній) в розсаднику випробування потомств, називають оригінальним насінням (культури з високим коефіцієнтом розмноження).
При проведенні родинного добору у перехреснозапилюваних рослин, в яких апробаційні ознаки оцінюють після (або) під час цвітіння застосовують «метод половинок». Елітне насіння при цьому вирощують за типовими схемами.
Для цього насіння кожної вихідної рослини ділять на дві частини. Одну частину висівають в розсаднику випробувань потомств, другу—зберігають. Рослини, вирощені з першої частини насіння, оцінюють за родинами на сортову чистоту, типовість і господарсько-цінні ознаки.
Оригінальне насіння одержують із залишених половинок від вихідних рослин, які отримали позитивну оцінку в розсаднику випробувань потомств, при необхідності можливе їх розмноження.
У стійких проти хвороб сортів родини і лінії щорічно оцінюють і добирають на штучному інфекційному фоні.
Методи масового добору полягають у виявленні найбільш типових, чистосортних, здорових, продуктивних рослин з наступним об’єднанням їх і одержання оригінального насіння. На площах, засіяних (засаджених) цим насінням, для одержання елітного добирають кращі за сортовими ознаками рослини: дворічних культур—25%, однорічних — 50%, для оригінального— 5%. Решту рослин використовують для отримання репродукційного насіння. Добори супроводжуються прочистками посівів (посадок) протягом всього вегетаційного періоду. Добір маточних рослин багаторічних культур проводять в період технічної стиглості.
Поліпшений масовий добір відрізняється від простого тим, що з групи елітних рослин добирають кращі і оцінюють за більшою кількістю ознак і виділяють оригінальні [1].
2. Особливості вирощування маточників
Столовий буряк – це дворічна перехреснозапильна рослина.Цвітіння буряку починається через 50-60 днів після висаджування маточників в грунт і продовжується в залежності від погодних умов 30-50 днів.Достигає насіння після запліднення через 60-65 днів.Від висадки маточників в грунт до збирання насінників проходить 120-135 днів.Краще насіння буряку утворюється на суцвіттях, які цвітуть в перші 15-20 днів.Буряк запилюється вітром і частково комахами.
Просторова ізоляція між сортами столового буряку повинна бути 2000 м на відкритому місці і 800 м на захищеному.Між столовим буряком та іншими формами буряку просторова ізоляція на відкритому місці повинна становити 10000 м, на захищеному – 5000 м.Дворічний цикл розвитку буряку може порушуватися з появою „цвітухи” і „упрямців”.
Для вирощування маточників буряку використовують родючі суглинкові або супіщані грунти, окультурені торфяні грунти з легкопроникливим підгрунтям з нейтральною реакцією грунтового розчину (рН 6-7).Для насінництва небажані як перерослі коренеплоди, які погано зберігаються і легко уражуються хворобами, так і дрібні недорозвинені.Обробіток, підготовка грунту та внесення добрив під насінницькі посіви буряку аналогічні продовольчій культурі.
Сортове насіння буряку вирощують до другої репродукції, тому при вирощуванні маточників можна використовувати насіння еліти, першої репродукції з сортовою чистотою І та ІІ категорій.Посівні якості насіння повинні бути першого класу.Перед посівом насіння протруюють (препаратом ТМТД (4-6 г на 1 кг насіння)).
Перед посівом насіння буряку калібрують на фракції розміром 4,5-5,5 та 3,5-4,4 мм, які висівають окремо.Для отримання дружніх і ранніх сходів перед висівом насіння намочують у воді протягом 1,5-2 діб.
Посів насіння, для насінницьких цілей, проводять в залежності від сорта на 10-15 днів пізніше, ніж для продовольчих, щоб до моменту збирання коренеплоди не переросли.Схема посіву частіше рядкова, з міжряддям 45 см.Норма висіву насіння залежить від сорту, схеми посіву, та інш., і коливається від 12-18 кг/га.Глибина висіву насіння 3-4 см.
Догляд за посівами включає рихлення, проріджування, підживлення, боротьбу з бур’янами, при необхідності зрошення.
Сортові прочистки на посівах буряку проводять напротязі всього вегетаційного періоду, видаляючи домішки, хворі та цвітушні рослини, різкі гібриди.В період технічної стиглості коренеплодів проводять апробацію.При апробації 50 % сортних коренеплодів в пробі розрізають для оцінки кільцюватості і забарвлення м’якушу.Рослини, що мають кільцюватість не притаманну даному сорту, відносять до домішок і проводять поправку сортової чистоти.Збирання маточників починають до настання заморозків.Підморожені маточники погано зберігаються і загнивають в період зберігання.
Вибрані з землі коренеплоди складають в невеликі насипи, потім зрізають листя, залишаючи черешки довжиною 1-1,5 см.При обрізанні листя проводять сортовий добір.В якості маточників відбирають коренеплоди типові для сорту за формою та забарвленням, діаметром 6-10 см і масою 200-400 г.Вихід маточників складає 70 % і більше.На 1 га насінників відбирають та закладають на зберігання в залежності від крупності і з урахуванням 20 % резерву 50-80 тис. маточників.Відібрані маточні коренеплои складають у тимчасові бурти шириною 1 м, висотою 0,8 м, довжиною 4-5 м, які засипають землею шаром 8-12 см.На зимове зберігання маточники з буртів закладають при настанні стійкої температури 4-5 0С. Відбір маточників оформлюється Актом осіннього відбору маточників [1].
Зберігання маточників
Відібрані маточники взимку зберігають в траншеях, буртах або овочевих сховищах.В простих овочевих сховищах маточники буряка зберігають в штабелях (ширина 2 м, висота 1,6-2 м).В спеціальних сховищах з активним вентелюванням маточники буряку зберігають в контейнерах або насипом шаром до 2,5 м.Контейнерне зберігання дозволяє механізувати закладання маточників на зберігання вивантаження їх із сховища.Навальний спосіб зберігання забезпечує більш раціональне використання місткості сховища.В траншеях маточники зберігають, звичайно, насипом без перешаровування землею або в ящиках по 15-20 кг.Температурний режим при зберіганні 0,5-1,5 0С, вологість повітря біля 95 %.
При виявленні очагів захворювання маточників їх видаляють зі сховища.При весняному доборі відбирають маточники,які не уражені хворобами.За зовнішнім виглядом вибраковують усі хворі коренеплоди , звертаючи особливу увагу на захворювання осьового корінця і головки коренеплоду.Добір оформлюється Актом весняного відбору маточників.
Відомо, що вирощування насінників із маточників різного розміру призводить до формування насінників різної будови, яка в кінцевому результаті визначає врожай і якість насіння.При сортовому насінництві можна використовувати маточники різного розміру.Розмір маточників регулюється нормою висіву і відстанню між рослинами при проріджуванні.При загущеному вирощуванні вихід маточників з гектару підвищується.При загущені до 700 тис. рослин на 1 га формується до 45 % маточників буряку середньої фракції масою до 350 г, діаметром коренеплоду 6-8 см і 37 % маточників дрібної фракції масою до 150 г, діаметром коренеплоду 4-6 см.При густоті стояння рослин близько 240 тис/га формуються переважно маточники крупної фракції (55 %) масою вище за 350 г, діаметром коренеплоду 8-10 см.Маточників середньої фракції при цій густоті стояння приблизно 34 %.
Кращими для насінництва буряку є середньокрупні маточники діаметром 6-10 см і масою 200-400 г.Маточники цього розміру можна отримати до 87-89 % при густоті стояння рослин від 240 до 350 тис/га.За такої густоти стояння рослин вихід маточників близько 90 % і складає відповідно 150 та210 тис/га.
Крупні маточники діаметром 12-14 см менш придатні для насінництва, тому що вони гірше зберігаються, мало придатні для механізованої висадки, формують гіллясті насінники зі зниженою якістю насіння.При невеликих обсягах роботи і дефіциті маточників, крупні маточники можна розрізати вздовж, через середину верхівкової бруньки, на дві частини.
ОСТ 10.63-87 на маточники столового буряку для машинної посадки передбачаються дві групи маточників : перша- з діаметром більше 8-10 см включно, а друга- з діаметром від 6 до 8 см включно.Також дозволяється висаджування більш дрібних маточників з діаметром від 4 до 6 см.Калібрування маточників проводять на сортувальних пунктах ПСК-6 [1].
3. Особливості вирощування насінників
Для вирощування насінників буряку слід відводити родючі грунти, які рано звільняються від снігу і талої води, з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового розчину (рН 5,5-6).Під зяблеву оранку на 1 га вносять по 40-50 т органічних та по 200-250 кг фосфорних і калійних добрив.Мінеральні добрива можна вносити і весною під культивацію.
Посадку слід проводити в оптимальні строки (в умовах середньої полоси : кінець квітня – початок травня).При пізньому висаджувані різко знижується врожай насіння і його схожість, збільшується кількість „упрямців”.Останнє спостерігається також при підв’яданні коренеплодів.
За даними ВНДІССОК, при висадці маточників в кінці квітня врожай насіння був 115 г з рослини зі схожістю 81 %, а при висадці 20 травня врожай насіння знизився до 30 г з рослини і схожість була на рівні 55 %.Кількість „упрямців” збільшилась в 6 разів (відповідно 4 і 25 %)
Для висаджування відбирають здорові типові коренеплоди, проглядають стан головок і осьового корінця.Відбір оформлюють складанням Акту весняного добору маточників.Для машинного висаджування маточники відбирають у відповідності до вимог ОСТ 10.63-87.
Висадка проводиться висадкопосадочними (ВПС-2,8/АП-8) або розсадопосадочними машинами.Висаджені маточники повинні бути гарно ущільнені грунтом, а верхівка маточника повинна знаходитись нижче рівня грунту або присипана шаром грунту до 2-3 см.
В посушливу погоду проводять поливи посадок.Погано ущільнені грунтом маточники за недостатньої вологи погано приживаються, збільшується кількість „упрямців”.
Висаджені маточники повинні мати вертикальне або близьке до вертикального положення, так як маточники, посажені з великим нахилом, а тим більш посаджені головкою донизу дають більшу кількість „упрямців”, погано приживаються, затримуються в розвитку і різко знижують врожай насіння.
Маточники буряку висаджують з міжряддями 70 см диференційовано в залежності від їх розміру.При сортовому насінництві можливе використання маточників різного розміру.При цьому дрібні маточники висаджують більш загущено порівняно з середніми і крупними.Крупні маточники з діаметром 8-10 см (300-500 г) висаджують за схемою 70*35 – 40 см (36-41 тис/га), середні з діаметром 6-8 см (150-300 г) – за схемою 70*30 – 35 см (41-48 тис/га), дрібні з діаметром 4-6 см (60-150 г) – за схемою 70*20 – 25 см (57-71 тис/га).Маточники з діаметром 12-14 см перед висаджуванням розрізають вздовж на дві половинки через середину верхівкової бруньки.При елітному насінництві, а також при вирощуванні насіння ІІ репродукції, із застосуванням поліпшеного масового добору, з метою проглядання забарвлення м’якушу і кільцюватості, крупні маточники також розрізають на дві половини, а у дрібніших обрізають збоку невелику частину м’якушу [1].
Догляд за насінниками
Догляд за насінниками включає рихлення, боротьбу з бур’янами, шкідниками та хворобами, підживлення, поливи, підгортання.Для боротьби з бур’янами, до і після відростання, застосовують гербіциди.Поливи проводять по мірі необхідності, особливо в період відростання насінників, цвітіння і наливу насіння.За вегетаційний період двічи проводять підживлення.В перше підживлення вносять азотні добрива (150-200 кг селітри та сечовини).Друге підживлення проводять перед цвітінням насінників, вносять фосфорно-калійні добрива (200-250 кг/га).Селітру в вологу погоду можна вносити в сухому стані.Сечовину за будь-яких умов вносять тільки в розчиненому вигляді.Мінеральні добрива вносять на глибину 8-10 см на відстані 6-8 см від рослин.Перед змиканням проводять підгортання насінників для того щоб придати їм більшої стійкості.
Для боротьби з несправжньою борошнистою росою, яка передається з насінням, до цвітіння насінники 1-2 рази оприскують 1 % борною рідиною.Для боротьби зі шкідниками (буряковий клоп, мінуюча міль, попелиця) насінники обробляють фосфамідом (0,5-1 л/га).Витрата робочої рідини 600 л/га.Для кращого зав’язування насіння, в період масового цвітіння, доцільно провести додаткове запилення рослин (2-3 рази через кожні 2-3 дні) шляхом протягування тканевих смуг по верхній частині насінників в період їх масового цвітіння.
В період вегетації насінники продивляються і проводять сортові прочистки, видаляючи нетипові для сорту насінневі кущі, „упрямці”, хворі рослини.При сортовому обстеженні насінників перевіряють дотримання просторової ізоляції і встановлюють рівень агротехніки.
Збирання насінників починають в фазі воскової стиглості насіння, за наявності на гілках І порядку 25-30 % побурілих клубочків у 70-75 % рослин.Якщо созрівання насінників затримується і виникає небезпечність потрапляння їх під заморозки, насінники слід зібрати на початку побуріння клубочків.
Насінники буряку достигають неодночасно, в результаті чого насіння в межах одного насінневого куща знаходяться в різних фазах стиглості.Тому велике значення має дозарювання насінників буряку.Дозарюють зрізані кущі звичайно в польових умовах в валках, суслонах, шпалерах.При неблагоприємних погодних умовах насінники дозарюють в стеблосушилках, під навісом із застосуванням активного вентелювання.Оптимальний строк збирання насінників встановлюють за показником вологості середньої проби насіння в межах 50-55 % (воскова стиглість насіння).Вік основної маси насіння в цей час становитиме приблизно 60-65 днів.Більш пізне збирання насінників з вологістю середньої проби насіння на рівні 44-48 % (повна стиглість насіння) призводе до втрати дозрівшого якісного насіння.При затягуванні достигання насіння і в силу необхідності (настання заморозків) збирати насінники буряку можна і при більш високій вологості насіння (60-65 %, вік насіння 50-60 днів).При цьому кількість насіння крупної фракції знижується майже в два рази.
Для встановлення вологості насіння буряку розроблена методика взяття середньої проби насіння.У насінників з центральним пагоном (ІІ, ІІІ, ІV типів) клубочки збирають з пагонів І порядку середнього ярусу центрального пагону.В межах суцвіття проби клубочків беруть з його середньої і нижньої частини.Для складання середньої проби окремі проби беруть з встановлених місць з 25 насінників по діагоналі поля.У насінників, які не мають центрального пагону проби в рівному співвідношенні беруть з центральної осі і пагонів І порядку, розеточних пагонів в середньому ярусі.
При невеликих площах насінники зрізають вручну у снопи, які встановлюють по 4-5 шт.Скошування насінників і укладання їх у валки проводять жатками ЖВН-6А, ЖРБ-4,2, ЖСБ-4,2.При збиранні насінників столового буряку також застосовують пряме комбайнування з попереднім хімічним підсушуванням насінневих кущів на корню – десикацію.Десикація прискорює достигання насінників на 6-9 днів.Обробку десикантами проводять в період побуріння не менш як 30 % клубочків.
Після підсушування, очистки і сортування насіння з вологістю не більше 14 % закладають на зберігання.Маса насіння у стандартному мішку 25 кг.Врожай насіння буряку складає 1-2 т/га, з одного насінника 10-100 г.
Маса 1000 насіннин 10-22 г.Конденційна схожість насіння зберігається 3-4 роки.Маса 1 м3 з маточниками 600-650 кг.В 1 м3 міститься 1,5-2 тис. маточників [1].
ІV. МЕТОДИКА АПРОБАЦІЇ НАСІННИЦЬКИХ ПОСІВІВ
1. Організація апробації
Апробацію насінницьких посівів овочевих культур проводять з метою встановлення їх сортових якостей (рівня сортової чистоти), перевірки умов вирощування і виконання господарством агротехнічних та необхідних насінницьких заходів, обов’язкових для збереження характерних для сорту ознак і властивостей. Додатковим заходом оцінки є сортове обстеження насінників перед цвітінням дворічних.
Апробації підлягають усі сортові посіви в дослідниг господарствах науково-дослідницьких установ, учбово-дослідних господарствах сільськогосподарських вузів і коледжів, спеціалізованих насінницьких та інших господарствах, урожай яких використовують на насіннєві цілі, усі посіви сортів і гібридів, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, а також тих, що проходять виробниче випробування.
Обсяг апробації стосовно культур і сортів щорічно визначають і затверджують обласні сільськогосподарські органи за поданням районних ланок з метою забезпечення потреб господарств у насінні відповідних сортів та гібридів F1, створення страхових і перехідних фондив.
Завдання з апробації сортових посівів, з яких виготовлятиметься насіння, доводять насінницьким господарствам. Вони занесені до Державного реєстру виробників, і з ними укладено договори на вирощування сортового насіння.
Апробує посіви комісія у складі апробатора, представників виробника насіння, державної насіннєвої інспекції. Апробацію і сортове обстеження насінників еліти перед цвітінням проводить селекціонер, який працює з апробованою культурою, або насінняр, відповідальний за вирощування елітного насіння в науково дослідній установі.
Право проведення апробації насінницьких посівів надається апробаторам з відповідною підготовкою на курсах з апробації, підтверджену посвідченням, яке дійсне протягом трьох років.
Приступаючи до сортової оцінки насінницьких посівів, апробатор складає свій календарний план з урахуванням строків проведення апробації і сортового обстеження. Один примірник плану надсилається старшому апробаторові. Під час роботи апробатор у хронологічному порядку записує в свій журнал усі результати, одержані в господарствах, та відмічає дати видачі відповідних документів.
Комісія з апробації та апробатор несуть повну відповідальність за своєчасне проведення апробації сортових посівів та реєстрацію їх у господарстві, кваліфікований огляд рослин, зразків, оформлення апробаційних документів з реєстрації сортових посівів і вручення їх відповідним керівникам та організаціям у встановлені строки.
На підставі підсумків апробації апробатор зобов’язаний разом з агрономом господарства скласти перелік заходів щодо збирання врожаю та пислязбирального доочищення насіння, оформити документацію на сортові посіви і насіння, а також інструктувати відповідних працівників господарства про дотримання прийнятих правил ведення насінництва, щоб запобігти засміченню насіння на всіх етапах роботи після апробації, про правильне складання та облік документації.
Виробники насіння усіх форм власності зобов’язані представити апробатору сортові документи з характеристиками якості висіяного насіння і надати необхідні відомості про апробовані посіви, у тому числі – журнал обліку проведених агротехнічних заходів.
Апробатор після проведення апробації та обстеження насінників на основі сортової оцінки посівів зобов’язаний скласти відповідні акти у двох примірниках: один – для виробника насіння, другий залишає собі. Документи зберігаються протягом чотирьох років.
Апробатор інструкує особу, відповідальну за насінництво в господарстві, про особливості та правила оформлення документації і дає вказівки стосовно проведення насінницьких заходів (сортових прочисток, добору насінників і маточників тощо). Усі пропозиції апробатора включаються до актів сортової оцінки і є обов’язковими для виконання господарствами. Якщо апробатор під час огляду посівів виявить домішки або інші недоліки, що не дають змоги віднести посіви до сортових, питання про їх вибракування вирішує комісія за участю представника науково-дослідної установи або старшого апробатора.
Звіт про апробацію насінницьких посівів складається на основі актів апробації, затверджених старшим апробатором, а також актів сортового обстеження насінників перед цвітінням, актів за встановленою формою обстеження посівів при вирощуванні гібридного насіння.
Обласні агропромислові формування спільно з науково-дослідними установами розглядають результати апробації, вносять корективи до планів сорто- або гібридооновлення, сортозаміни і розробляють заходи щодо поліпшення насінництва овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів [2].
2. Просторова ізоляція та фітопрочистки
Просторова ізоляція насінницьких посівів культур, що схрещуються між собою, а також дикорослих, здатних перезапилюватися з культурними повинна бути не меншою за встановлену. Для столового буряку вона складає 2000м. Дотримання просторової ізоляції визначають за апробації і сортового обстеження насінницьких посівів перед цвітінням.
Насінницькі посіви вважаються розташованими на захищеному місці, якщо розміщені між ними лісосмуги, високорослі культури (соняшник, кукурудза, сорго тощо) які перешкоджають перенесенню пилка комахами чи вітром.
Просторова ізоляція між насінницькими посівами одного сорту різних категорій, репродукцій допускається у половинній відстані – для буряку 1000м. Між ділянками гібридизації, розрахованими на отримання гібридного насіння буряку у відкритому грунті, вона така ж, як і для звичайних посівів.
Розміщення насінневих посівів столового, цукрового, кормового буряку на землях одного насінницького господарства не допускається.
Для попередження перезараження хворобами просторова ізоляція між висадками буряку повинна бути: на відкритій місцевості – 300м, на захищеній – 100. Просторова ізоляція між посівами різних сортів буряку у теплицях і відкритому грунті така, як і на захищеній ділянці, – 100м.
Сортові та фітопатологічні прочистки на насінницьких посівах буряку проводять протягом вегетації (до і після апробації) з метою виявлення різного роду домішок, уражених хворобами і нетипових рослин.
На посівах і висадках оригінальних та елітних рослин, у розсадниках розмноження сортові та фітопатологічні прочистки обов’язкові.
У столового буряку сортовий добір маточників здійснюють восени, коли збирають і закладають їх на зберігання, та весною, перед висаджуванням.
Кожну сортову прочистку і добір маточників оформляють відповідним актом.
При обстеженні насінників буряку необхідний додатковий захід сортової оцінки. Проводять його до початку цвітіння (фаза бутонізації).
Завдання обстеження – встановити дотримання просторової ізоляції між елітними і репродукційними посівами одного сорту, сортами однієї культури, іншими культурами і бур’янами, що можуть перезапилюватись із насінниками обстежуваного сорту або бути резерваторами хвороб та сприятливим субстратом для розмноження шкідників; виконати агротехнічні заходи (строки сівби, садіння, площа живлення, боротьба з бур’янами, шкідниками тощо); які гарантують збереження площ посіву, нормальний загальний стан насінників, оптимальну густоту рослин, виключають чи зводять до мінімуму ураженість хворобами, пошкодженість шкідниками [2].
3. Облік хвороб та шкідників буряку столового
Характеристика ураженості насінницьких посівів хворобами, пошкодженості шкідниками і забур’яненості – складова частина сортової оцінки. Дані про це і пропозиції щодо відповідних заходів бородьби вносять до актів апробації, сортового обстеження насінників перед цвітінням і перед збиранням.
Ураженість посівів і висадків хворобами та пошкодженість шкідниками визначають у відсотках. При виявленні на одній рослині більше однієї хвороби або пошкодження кожні з них обчислюють окремо (сума відсотків з окремими хворобами і пошкодженнями може бути більшою від загального відсотка уражених рослин).
Усі хвороби овочевих, виявлені під час апробації, поділяють на три групи, а шкідників і бур’яни – на дві.
До першої групи відносять карантинні хвороби, шкідників і бур’яни, перелік яких щорічно затверджує державна служба з карантину рослин. Наявність карантинних шкідників, хвороб і бур’янів у посівах не допускається. За виявлення карантинних бур’янів питання щодо використання насіння вирішує карантинна інспекція після проведення його аналізу насіннєвою інспекцією.
До другої групи віднесено хвороби, що передаються насінням і проти яких немає надійних засобів знезараження. Обстежені та апробовані посіви і висадки виключають зі складу елітних і репродукційних за поширення хвороб понад норми ураження (табл.1)
Табл.1 Допустимий ступінь ураження хворобами другої групи насінницьких посівів буряку столового, %
|
Культура |
Хвороба |
Посіви першого року |
Насінники |
|||||
|
При ураженні (не більше) |
Органи, що уражуються |
При ураженні (не більше) |
Орани,що уражуються |
Строк обстеження |
||||
|
ЕН |
РН |
ЕН |
РН |
|||||
|
Буряк |
Несправжня борошниста роса |
5 |
15 |
Листки |
5 |
15 |
Будь-яка частина рослини |
Перед цвітінням і збиранням |
|
Туберкульоз |
5 |
10 |
Коренеплоди |
5 |
10 |
Будь-яка частина рослини |
Перед цвітінням і збиранням |
|
|
Фомоз |
5 |
10 |
Коренеплоди |
5 |
10 |
Будь-яка частина рослини (листки, стебла, суцвіття) |
Перед цвітінням і збиранням |
До третьої групи відносять хвороби, проти яких є надійні засоби знезараження насіння. За виявлення таких хвороб посіви з категорії насінницьких не вибраковують, але обов’язково зазначають відсоток ураження, проводять прочистку посівів, висадків; вибраковку плодів і насінників за збирання та обмолоту, а маточників – при закладанні на зберігання та навесні перед садінням. Одержане з таких посівів насіння використовують після відповідної хімічної або термічної обробки. У буряку до третьої групи, при вирощуванні у відкритому грунті, відносять фомоз.
До найбільш шкодочинних хвороб і шкідників буряку столового відносяться: коренеїд, гнилі, церкоспороз і пероноспороз [2].
4. Методика апробації
До польової апробації включають:
· перевірку вихідних документів (атестати або свідоцтва на насіння), які характеризують якість висіяного насіння та відповідають фактичному стану висіяних його партій на апробованих ділянках;
· підтвердження проведених сортових прочисток актами, складеними за встановленою формою;
· визначення фактичної просторової ізоляції, у тому числі між перезапилюваними посівами і дикорослими рослинами;
· встановлення фактичних площ посіву при апробації і висадок – за сортового обстеження перед цвітінням;
· оцінку рівня виконання агротехнічних заходів (попередники, добрива, строки і схеми посіву, боротьба з хворобами, шкідниками, бур’янами, застосування гербіцидів);
· узагальнення стану рослин і насінницької ділянки;
· прийняття рішення про доцільність апробації посівів у цілому або частинами.
Польову апробацію не проводять:
· за відсутності вихідних даних або неправильному веденні в господарстві сортових і прибутково-видаткових документів на висіяний насіннєвий матеріал;
· у разі визначення стану насінницького посіву оцінкою „поганий” (значна забур’яненість апробованої культури не дає змоги сформуватися повноцінному врожаю); за сильного ураження хворобами чи пошкодження шкідниками; у випадку запізнення зі строками сівби, коли не можуть сформуватись нормальні насінники чи маточники; при загущенні рослин;
· коли кількість рослин другої групи перевищує 20 % від загального їх числа.
Апробація у відкритому грунті на посівах буряка проводиться в фазі технічної стиглості коренеплодів [2].
Техніка проведення апробації
Сортову чистоту посівів визначають аналізом „проб”, тобто – певної кількості рослин, взятих підряд з одного рядка і ретельно обстежених.
При відборі проб рослини поділяють на дві групи.До першої відносять рослини з чітко вираженими сортовими ознаками, а також допустимі виявлені домішки (рослини з репнутими коренеплодами та уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, проте із збереженими сортовими ознаками).
До другої групи відносять рослини з втраченими апробаційними ознаками, у тому числі репнуті, виродливі, що застеблували (без проявів різкої гібридності),уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, недогони (недорозвинені рослини, що не мають основних господарсько-цінних або сортових ознак протягом вегетаційного періоду).
Аналізу на сортову чистоту підлягають лише рослини першої групи.
Табл.2 Кількість і обсяг проб при апрбації насінницьких посівів буряку
|
Розмір апробованої ділянки |
Загальна кількість рослин першої групи, що підлягають аналізу, шт. |
Кількість рослин першої групи в пробі, шт. |
|
до 0,5 |
250 |
25 |
|
0,51-1,0 |
300 |
25 |
|
1,05-5,0 |
500 |
50 |
|
5,01-10,0 |
700 |
50 |
|
10,01-20,0 |
1000 |
50 |
Кількість проб визначають діленням кількості рослин, що підлягають аналізу, на кількість рослин у пробі.
Проби розташовують рівномірно за діагоналлю поля.Для цього визначають відстань між пробами за шириною і довжиною поля діленням його розмірів на кількість проб.
Для аналізу в кожній пробі беруть усі рослини підряд.
За сортовими ознаками проби столових коренеплодів аналізують, витягаючи рослини з грунту і на місці розподіляючи їх за групами.
У рослин першої групи встановлюють відсотки сортової чистоти посівів та домішок і визначають їх вид.
Загальну кількість рослин другої групи і окремо її складові (недогони, виродливі, репнуті, такі, що утворили квітконоси) вказують у відсотках до всієї кількості переглянутих рослин, тобто – до суми рослин першої і другої груп.
У результаті аналізу даних журналу апробації в абсолютному вираженні і у відсотках по відношенню до кількості проаналізованих рослин першої групи встановлюють рівень сортової чистоти посіву.
До домішок відносять інші сорти і дикі форми апробованої культури.
До відхилень від основного сорту відносять рослини з нетиповими для сорту ознаками, гібриди в межах одного виду чи різновидності.
До „різких гібридів” відносять у посівах буряку – гібриди між сортами столового, цукрового, кормового, листкового і дикорослих форм.
Аналіз апробаційних ознак внутрішньої будови плода (маточника)
Внутрішню будову плодів однорічних і маточників у дворічних овочевих культур оцінюють таким чином: кільцюватість і забарвлення м’якуша буряку столового визначають за шкалою ВІР (1993).Для цього у кожній пробі упоперек, по горизонталі, розрізають 50 % коренеплодів.Рослини з кільцюватістю, що не відповідає даному сорту, відносять до домішок.Якщо у виділених за зовнішніми ознаками „різких гібридів” помічена рожева або блідо-рожева кільцюватість, що виходить за межі апробованого сорту, їх відносять до домішок групи „різкі гібриди” [2].
5. Сортові ознаки
Ідентифікація сорту та його чистоти сучасними методами
Ідентифікація видів, сортів, біотипів — важливий елемент в роботі селекціонера і насіннєвода. Ідентифікація сортів і гібридів овочевих культур традиційно проводиться лише на основі використання морфо-біологічних ознак. Однак набір морфологічних ознак в порівнянні з кількістю генів і генетичних систем в організмі досить обмежений. До того ж, переважна їх частина нестабільна, залежить від умов розвитку організму. Особливо складно ідентифікувати сортову належність зразка (сорту) в ювенільній стадії розвитку рослини.
Більшість зарубіжних компаній-виробників насіння генетичну чистоту ліній і гібридів раніше оцінювали в польових умовах в зимовий період в Південній Півкулі. На сьогодні ці компанії застосовують для такого аналізу методи молекулярних білкових маркерів. В якості маркерів найчастіше використовують дві основні групи білків: ферментні системи і запасні білки насіння. Ізоферментний аналіз може бути альтернативним або доповнюючим методом ідентифікації при реєстрації сортів і гібридів, у тому числі і овочевих культур. Використання білкових маркерів закріплено в рішеннях Міжнародної асоціації контролю за якістю насіння [2].
Характерною особливістю коренеплідного буряка є його дворічний цикл розвитку.В перший рік життя рослини утворюють доволі велику розетку листків і коренеплід з великою кількістю поживних речовин, особливо вуглеводів.Шкірка і м’якуш коренеплода залежно від сорта мають різноманітне забарвлення – від білого до яскраво-жовтого, жовтогарячого та темно-червоного; форма коренеплода також дуже мінлива – від палицеподібної до плескатої.
Сортові ознаки буряка столового першого року вирощування :
Форма листкової розетки :
прямостояча, напівстояча, розлога.
Забарвлення листкової пластинки :
біле, зеленкувате, яскраво-жовте, жовте, інтенсивно червоне, рожево-червоне, рожеве, червоне, чорно-червоне.
Поверхня листкової пластинки : гладенька, хвиляста, дуже хвиляста, гофрована, дуже гофрована.
Забарвлення черешків :
молочно-біле, біле з зеленкуватим відтінком, зелене, зелене з жовтизною біля основи, жовто-оранжеве, червоне з зеленими поздовжніми смугами, червоне, рожево-червоне різних відтінків.
Забарвлення шкірки коренеплоду :
чорно-червоне, червоне, темно-фіолетове, рожеве з фіолетовим відтінком.
Форма коренеплоду :
плеската, округлоплеската, округла, овальна, циліндрична, конічна.
Забарвлення м’якуша :
рожево-червоне з білими кільцями, фіолетово-червоне з білуватими кільцями, світло-бордове, малиново-червоне, яскраво-червоне, темно-червоне, бордове, темно-бордове, чорно-червоне.
Поверхня коренеплоду :
гладенька, шорохувата, кутовата, сітчаста біля головки.
Ступінь виразності кілець на м’якуші визначають за шкалою :
темно-червоне з вузькими червоними кільцями, на темно-червоному фоні вузькі темно-рожеві кільця, темно-червоні і рожеві кільця приблизно однакової ширини, широкі рожеві кільця, широкі рожеві і вузькі білі кільця, широкі білі і вузькі рожеві кільця, на білому фоні вузькі рожеві кільця у вигляді штрихів.
Консистенція м’якуша :
ніжна, середньої ніжності, груба, дуже груба, дерев’яниста.
Вегетаційний період :
Скоростиглі – 80-100 днів.Для скоростиглих сортів характерними є такі ознаки : мала розетка, більш тонкі і короткі черешки листків, плеската форма коренеплодів, менша заглибленість в грунт, більш висока маса коренеплоду по відношенню до маси листків.
Середньостиглі – 100-130 днів.Займають проміжне положення між скоростиглими та пізньостиглими сортами.
Пізньостиглі – понад 130 днів.Коренеплоди пізніх сортів мають видовжену форму і сильно заглиблюються в грунт, розетки листків і черешки більш великі.
Сортові ознаки буряка столового другого року вирощування :
На другий рік життя рослини звичайно утворюють стебла, квітки та насіння (супліддя).
Листки гладенькі або хвилясті, серцеподібної або трикутної форми, прикореневі – на довгих черешках, стеблові – на коротких, а верхні – сидячі, ланцетоподібні.
Стебло – прямостояче, трав’янисте, дерев’яніє до часу дозрівання насіння.Кущ стоячий, напівстоячий або розлогий, в середньому близько 1 м висоти.
На стеблах розвиваються суцвіття – волоті, які складаються з довгих, пухких колосків першого, другого, третього і т.д. порядку, на яких розташовані квітки.
Квітки – двостатеві, дрібні, зелені, з червоною або жовтою пігментацією.Пиляків п’ять, розкриваються на 2-3 дні раніше від дозрівання приймочки.Оцвітина представляє собою групу компактно розташованих квіток, які перетворюючись в оплодні зростаються, а при достиганні утворюють тверде супліддя (клубочки), що складаються з 2-4 і більше плодиків.Таке супліддя називають насінням.Окремі плодики містять насінину вкриту зверху міцним кременистим диском.
Вегетаційний період у другий рік життя – 100-115 днів.
6. Допустимі норми
Порівнюючи показники сортової оцінки посівів овочевих культур, враховують допустимі відхилення (Табл.3)
Табл.3 Допустимі відхилення при проведенні сортової оцінки посівів буряку
|
Сортова чистота |
Норма відхилення |
|
100 – 99 |
0,5 |
|
98,9 – 98 |
1 |
|
97,9 – 97 |
2 |
|
96,9 – 95 |
3 |
|
94,9 – 93 |
4 |
|
92,9 – 90 |
5 |
|
89,9 – 85 |
6 |
|
84,9 – 80 |
7 |
|
79,9 – 75 |
8 |
Норму відхилень встановлюють за результатами перевірки сортової чистоти, проведеної інспектором (старшим апробатором), представниками науково-дослідної установи.
Наприклад, апробатором встановлено сортність посіву 98 %, а за перевірки виявилося 96 %.Середнє арифметичне двох показників становить 97 %.За таблицею, відхилення між показниками апробатора і перевіряючого знаходиться у межах допустимої норми.У цьому випадку результати сортової оцінки апробатора підтверджуються.
Якщо результати сортової оцінки перевіряючого відрізняються від початкової, здійсненої апробатором, на величину, більшу за допустиму норму, початкові дані сортової оцінки анулюються і вірним визнається результат перевірки [2].
Зниження категорії, виключення із сортових посівів і висадок
Встановлена у результаті польової апробації сортова чистота посівів знижується на одну сортову категорію:
1) За відсутності
· сортової прочистки, рекомендованої апробатором в акті апробації;
· осіннього добору маточників дворічних овочевих культур;
· весняного добору коренеплодів;
2) При порушенні вимог просторової ізоляції
Перевіряючий у даному випадку вносить відповідні виправлення до акта апробації або сортового обстеження насінників перед цвітінням.У свідоцтво на насіння записують, що категорія знижена, оскільки на насінницьких посівах і висадках не проведено сортову прочистку, добір маточників (осінній чи весняний), порушено просторову ізоляцію тощо.
При вирощуванні насіння без пересаджування рослин, які неповно проявляють типові для сорту ознаки, апробують їх за побічними апробаційними ознаками.Сортову чистоту такого посіву встановлюють не вищу за категорію РН.Остаточну сортову чистоту насіння визначають після проведення грунтового контролю.
Виключення посівів і висадок із сортових можливі у випадках, коли:
· сортові якості посівів нижчі за мінімальні норми сортності, встановлені для відповідної культури;
· стани посівів за проведення апробації та насінників, сортове обстеження яких проводять перед цвітінням, оцінюються як „погані”;
· ураження посівів хворобами другої групи вищі за допустимі норми (понад 20 %);
· кількість рослин другої групи перевищує 20 %;
· порушена просторова ізоляція між посівами і висадками нижчих і вищих категорій та між взаємно перезапилюваними рослинами;
· відсутня сортова документація на висіяне насіння;
· за вимогою апробатора не проведено осінній добір маточників у дворічних культур для посівів, віднесених до нижчої категорії сортності;
· при вирощуванні для посіву без пересаджування насіння буряку, використання насіння, нижчого за категорію ЕН,не допускається.
У кожному випадку про виключення посівів або висадок із сортових, а також зниження категорії їх сортової чистоти апробатор має у триденний строк повідомити організацію-замовника насіння, а при вирощуванні елітного насіння – установу, що його виробляє [2].
ВИСНОВОК
Насіння є одним із засобів виробництва, від якого значною мірою залежить результат вирощування сільськогосподарських культур. Для забезпечення виробника необхідною кількістю якісного насіння сортів і гетерозисних гібридів першого покоління, потрібно мати добре організоване насінництво, яке повинне не тільки розмножувати насіння до запланованих об’ємів, а й підтримувати його генетично обумовлені ознаки, господарсько-цінні властивості сортів і гібридів, рекомендованих для певних грунтово-кліматичних зон України.
У відповідності із законодавством України про насіння виникає необхідність перегляду деяких положень про виробництво оригінального і елітного насіння.
Сорт як сукупність культивованих рослин з певними морфологічними, біологічними, господарсько-цінними ознаками і властивостями не є незмінним. В процесі багаторазового розмноження сорту його ознаки і властивості можуть змінюватись, погіршуватись з ряду причин (механічне і біологічно засмічення, з’явлення мутацій, зниження або втрата стійкості проти шкідників, хвороб і несприятливих факторів зовнішнього середовища та ін.). В зв’язку з цим при організації насінництва необхідно вирощувати оригінальне, елітне і репродуковане насіння. Методи насінницької роботи з сортом і гібридом визначаються їх біологічними особливостями і вимогами стандартів на сортове насіння і гібриди.
В процесі розмноження насіння, особливо на перших етапах в первинному і елітному насінництві, часто застосовують ті ж методи добору, що й при створенні сорту або гібрида, а також додаткові заходи, які виникають при потребі вирощування великої кількості високоякісного насіння. Періодично виникає необхідність заміни насіння із зниженими сортовими якостями на насіння вищих категорій репродукцій (сортооновлення).
ЛІТЕРАТУРА
1.Тимофеев „Селекция и семеноводство овощных культур ”. Москва 1960 г.
2.Положення про виробництво оригінального та елітного насіння овочевих і баштанних, кормових культур, кормової капусти. Харків 2001 р.
3.Закон України „Про насінництво і садивний матеріал” від 26 грудня 2002 року № 411-IV.
4.В.П. Матвеев, М.И. Рубцов „Овощеводство”. Москва Агропромиздат 1985 г.
5.Т.К. Горова, К.І. Яковенко „Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур”. Харків 2001 р.