План.
1. Місце і роль міжнародної політики в житті суспільства.
2. Сучасна система міжнародних відносин.
3. Міжнародні організації та незалежна Україна.
Основні категорії та поняття: міжнародна політика, суб’єкт міжнародної політики, міжнародні відносини, міжнародна організація, міжнародне право.
1. Міжнародна політика своїми витоками сягає найдавніших часів людської цивілізації. Процес осмислення міжнародних відносин між людьми є невід’ємною частиною політичних вчень та уявлень про політику.
Загалом під міжнародною політикою розуміють систему історично визначених форм інтеграційних тенденцій; форм взаємодії, взаємозв’язку частин людського співтовариства, яка охоплює політичні або інші відносини, котрі передбачають перехід державного кордону людьми, товарами чи ідеями.
До тлумачень сутності міжнародної політики існують наступні підходи: біологічний, психологічний, ірраціональний та марксистський. В рамках яких створено ряд концепцій.
Аналіз форм реалізації міжнародної політики тим чи іншим суб’єктом міжнародних відносин дозволяє виокремити наступні види: пасивна, агресивна, активна, консервативна міжнародна політика.
В цілому ж при проведенні зовнішньої політики на міжнародній арені реалізуються її наступні функції: захисна (захист прав та інтересів особи, громадянина, держави, кордону і т. ін.); інформаційно-представницька (доведення до інших суб’єктів міжнародних відносин власної позиції, інтересів, ставлення і т. ін.); організаційно-посередницька (реалізація на практиці зовнішньополітичних концепцій, доктрин, програм).
2. В ході проведення зовнішньої політики суб’єкти виступають у певні взаємовідносини. Відбувається інституціоналізація останніх, що приводить до набуття ними характеру самодостатньої цілісності. Вказану цілісність, що характеризується системністю, в межах політології прийнято позначати терміном ” міжнародні відносини”.
В сучасній політичній українській теорії міжнародні відносини тлумачать як продовження за умов міжнаціонального спілкування тих суспільних взаємин, що вже склалися на національному ґрунті в межах конкретної держави.
Досить поширеним в західній політичній науці є наступне розуміння міжнародних відносин, а саме: як комплексу відносин між такими суб’єктами як держави, міжнародні організації та транснаціональні сили.
Взагалі в рамках політології існують наступні підходи до вивчення системи міжнародних відносин: “традиціоналістський” (Р.Арон, Г.Моргентау, С.Хорман та ін.) та “модерністський” (Р.Снайдер, Х.Брук, Б.Сенін та ін.). Дослідження сфери міжнародних відносин ускладнюється особливостями вказаного явища. Різноплановість та нестабільність спрямованості, загальна несхожість та змінність характеру суб’єктів міжнародних відносин створюють ситуацію “епістемологічного песимізму” серед дослідників. Очевидно, що вказані характеристики сфери міжнародних відносин обумовлюються дією формаційного та цивілізаційного факторів розвитку суспільства взагалі.
Як вже зазначалося сфера міжнародних відносин характеризується наявністю такої властивості як системність. Політологи на багатому фактичному матеріалові відокремлюють наступні типи систем міжнародних відносин: балансу сил, вільної біполярності, універсальності, ієрархічності, система “вето”, жорсткої біполярності.
3. Сучасний світ є досить динамічним, суперечливим та багатоманітним. Особлива роль в ньому належить міжнародним організаціям. Вони володіють значними компетенціями і можуть забезпечити співробітництво держав з широкого кола питань.
В політичній науці під поняттям “міжнародна організація” розуміють об’єднання держав, утворене на основі міжнародного договору для досягнення певних цілей, що мають відповідну систему постійно діючих органів, володіють міжнародною правосуб’єктністю та утворені згідно з міжнародним правом.
Першу постійно діючу міжнародну організацію — Лігу Націй, було створено 1919р. з метою підтримання міжнародного миру та безпеки. Згодом її заступила (червень 1945р.) Організація Об’єднаних Націй (ООН) – перша політична універсальна організація з підтримання міжнародного миру та безпеки, заснована на принципі колективної безпеки.
Загалом в систему міжнародних організацій крім ООН входять: міжнародні організації із статусом спеціалізованих установ, зв’язаних з ООН угодами (МВФ, ЮНЕСКО, ФАО та ін.); регіональні організації з підтримки миру та безпеки (НАТО, СЕАТО, ОАЕ та ін.);регіональні та групові організації (СНД, ГУУАМ, ОСНАА та ін.).
Становлення та розвиток міжнародних організацій приводить до змін у співвідношенні політичних сил на міжнародній арені, до виникнення нових форм міжнародного співробітництва. Тому зовнішньополітична діяльність України спрямована на розширення в діяльності міжнародних організацій та формуванні нового світового порядку.