Метою фінансового менеджменту є вироблення певних рішень для досягнення оптимальних кінцевих результатів і знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і прийнятими рішеннями в поточному і перспективному фінансовому управлінні.
Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення зростання добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості бізнесу (підприємства) і реалізує кінцеві фінансові інтереси його власника.
Основні завдання фінансового менеджменту:
1) Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства і його стратегією розвитку.
2) Забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства.
3) Оптимізація грошового обороту і розрахункової політики підприємства.
4) Максимізація прибутку при допустимому рівні фінансового ризику і
сприятливою політиці оподаткування.
5) Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, тобто забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності.
Розглянемо детальніше завдання фінансового менеджменту.
1. Необхідно визначити загальну потребу у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, максимізувати обсяг залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначити доцільність використання зовнішніх, керуючи залученням позикових фінансових коштів.
2. Необхідно визначити пропорції у використанні на цілі виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати доходів на інвестований капітал. Необхідно враховувати стратегічні цілі розвитку підприємства і рівень віддачі вкладених коштів.
3. Ефективне управління грошовими потоками підприємства, синхронізація надходження і витрачання грошових коштів, підтримання необхідної ліквідності його оборотних активів.
4. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот позикових фінансових коштів, вибору найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності.
5. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу та активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел.
Фінансовий менеджмент реалізує свою основну мету і основні задачі шляхом здійснення певних функцій.
Функції фінансового менеджменту та їх значення
Існує 2 основних типи функцій фінансового менеджменту:
1) Функції об’єкта управління
– Відтворювальних, забезпечує відтворення авансованого капіталу на розширеній основі;
– Виробнича – забезпечення безперервного функціонування підприємства і кругообігу капіталу;
– Контрольна (контроль управління капіталом, підприємством).
2) Функції суб’єкта управління
– Прогнозування фінансових ситуацій і станів;
– Планування фінансової діяльності;
– Регулювання;
– Координація діяльності всіх фінансових підрозділів з основним, допоміжним і обслуговуючим підрозділами підприємства;
– Аналіз та оцінка стану підприємства;
– Функція стимулювання;
– Функція контролю за грошовим обігом, формуванням та використанням фінансових ресурсів.
Функції фінансового менеджменту можна розділити на два блоки: управління зовнішніми фінансами і внутрішньовиробничий облік і контроль.
Управління зовнішніми фінансами складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управлінням матеріально-виробничими запасами та ін) і залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування. Внутрішньовиробничий облік і контроль передбачає:
– складання та аналіз фінансової звітності підприємства;
– оцінку поточного стану підприємства і перспективне планування;
– збір та обробку даних бухгалтерського обліку для управління фінансами;
– складання кошторису витрат, сплату податків і т.д.
Рішення з фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних проектів. Інвестиційні рішення (довгострокові і короткострокові) приймають для:
– отримання раціональної структури активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;
– розробки та оцінки інвестиційних проектів;
– визначення потреби у фінансових ресурсах;
– управління портфелем цінних паперів.
Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:
– вироблення та реалізації політики раціонального поєднання власних і позикових коштів для забезпечення ефективного функціонування підприємства;
– розробки та реалізації політики залучення капіталу на вигідних умовах;
– дивідендної політики;
– оцінці операцій об’єднання і поглинання підприємств.
Таким чином, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого часу залежить від неперервної послідовності управлінських рішень, що приймаються менеджерами підприємства.
Кожне з таких рішень, врешті-решт, відбивається на погіршенні чи поліпшення фінансового стану підприємства. Загальним для всіх підприємств є визначення основної мети фінансового менеджменту: раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані і використанням ресурсів і забезпечити прийнятий рівень доходів на умовах адекватних ризику вкладення капіталу.
1.5 Механізм фінансового менеджменту
Фінанси не тільки економічна категорія. Одночасно фінанси виступають інструментом впливу на виробничо торговельний процес господарюючого суб’єкта. Цей вплив здійснюється через фінансовий механізм. Фінансовий механізм являє собою систему дії фінансових важелів, що виражається в організації, плануванні і стимулюванні використання фінансових ресурсів. У структуру фінансового механізму входять п’ять взаємопов’язаних елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. Структура фінансового механізму представлена на рис. 1.2.
Фінансовий метод можна визначити як спосіб дії фінансових стосунків на господарський процес, які діють в двох напрямах, : по лінії управління рухом фінансових ресурсів і по лінії ринкових комерційних стосунків, пов’язаних з порівнянням витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективним використанням грошових фондів. Ринковий зміст у фінансові методи вкладається не випадково.
Це обумовлено тим, що функції фінансів у сфері виробництва і звернення тісно пов’язані з комерційним розрахунком. Комерційний розрахунок є порівнянням в грошовій (вартісною ) формі витрат і результатів господарської діяльності. Метою застосування комерційного розрахунку є отримання максимальних прибутків або прибутку при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація вказаної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного (авансованого) у виробничо-торговельну діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При цьому необхідно розрахувати і зіставити різні варіанти вкладення капіталу за заздалегідь прийнятим критерієм вибору (максимум доходу або максимум прибули на рубель капіталу, мінімум грошових витрат і фінансових втрат та ін.). У зарубіжній господарській практиці вимоги порівняння розмірів вкладеного у виробництво капіталу з результатами господарської діяльності означають терміном INPUT – OUTPUT. Дія фінансових методів проявляється в освіті і використанні грошових фондів.