Курсовий проект З дисципліни: «Експертиза товарів та процесів їх виготовлення»

---

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра ТКШВ

Курсовий проект

З дисципліни: «Експертиза товарів та процесів їх виготовлення»

На тему: «Експертиза рівня якості виробу певного призначення»

Виконала:

Студентка 5-го курсу

Групи ЗШЕТ 1-11

Балаба Ю.О.

Варіант №3

Перевірив:

Арабулі А.Т.

Київ 2014

Вступ

1 Споживчі вимоги до куртки чоловічої

2 Сучасний асортимент матеріалів для виготовлення швених виробів

2.1 Характеристика матеріалів для верху одягу

2.2 Характеристика прокладкових та утеплюючих матеріалів

2.3 Характеристика матеріалів для підкладки виробу

2.4 Характеристика швейних ниток

3 Унормовані вимоги до виробів конкретного призначення

3.1 Вимоги нормативних документів до матеріалів для одягу

3.2 Вимоги нормативних документів до виготовлення швейних виробів

3.3 Розроблення технічного опису

4 Об’єкти та методи контролювання виробів конкретного призначення

4.1 Міжопераційний контроль на різних етапах життєвого циклу продукції

4.2 Вихідний контроль

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Першочергове значення одягу належить його захисній функції. Ще з давніх-давен, використовували шкіри тварин та рослинні листя, для того щоб захистити своє тіло від факторів зовнішнього середовища та від чужого погляду. В історичному процесі одяг перестає нести в собі лише захисну функцію, значення набуває естетичний фактор. Одяг стає не просто предметом першої необхідності, найближчим людині у всіх проявах його життя. За допомогою костюма люди починають прагнули прикрасити себе і весь наочний світ, що оточує їх і створений ними.

Було поміченим, що зі зростанням добробуту людей зростає загальнонародний культурний рівень. Виникає природна потреба в гарному, простому, практичному та елегантному вбранні. Художники-модельєри, конструктора та технологи – є складовими елементами легкої промисловості і покликані задовольнити цю потребу. Вони створюють нові конструкції, моделі, фасони одягу, які за своїм асортиментом задовольнять найвибагливішого покупця. Тобто основними завданнями, які стоять перед швейною галуззю побутового обслуговування є:

- створення вартих уваги моделей одягу;

- покращення якості швейних виробів;

- розширення ассортименту;

- вихід на конкурентноспроможний ринок.

Серед швейних виробів найбільшу питому вагу займає одяг, до якості якої пред’являються високі вимоги. Одяг є багатошаровим комплексним виробом, експлуатаційні властивості якої визначаються зовнішнім виглядом і властивостями комплектуючих його матеріалів: основних, прокладкових, підкладкових, що скріплюють, оздоблювальних, а також фурнітури. Асортимент матеріалів характеризується великою різноманітністю, постійно розширюється та оновлюється. Кожен матеріал має певні властивості і структурою, які необхідно враховувати при конструюванні і виборі технологічних режимів обробки виробу.      При проектуванні і виробництві одягу необхідно враховувати властивості матеріалів, вміти робити вибір матеріалів відповідно з моделлю.      Вибір матеріалів, необхідних для пошиття одягу, є дуже важливим моментом при її виготовленні. Необхідно вміти правильно вибирати матеріали для виробу, що багато в чому гарантує якісне пошиття .      Вибір матеріалів буде правильним і обгрунтованим, якщо основна тканина буде відповідати призначенню виробу, а інші складові матеріали за своїми властивостями відповідати властивостям основного матеріалу.      Правильний вибір матеріалів забезпечує гарний зовнішній вигляд виробу, необхідну формостійкість, зносостійкість, а значить висока якість швейного виробу.

Успішне вирішення цієї задачі передбачає чітке формулювання вимог, що пред’являються до матеріалів для даного виробу, встановлення основних характеристик властивостей, за показниками яких слід вибирати матеріали, визначення фактичних властивостей матеріалу та їх відповідність встановленим нормам.    

Для того, щоб вміти правильно зробити вибір матеріалів для вирібу, необхідно знати асортимент всіх основних груп матеріалів, використовуваних в швейному виробництві і вимоги, пропоновані до цих матеріалів.          Поліпшення якості продукції нерозривно пов’язане з підвищенням ролі державних стандартів – документів, що забезпечують широке впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво, вдосконаленням стандартизації. Тільки на основі комплексного підходу до проблеми стандартизації та якості, а так само, насамперед узгодження вимог до якості сировини ,матеріалів , комплектуючих виробів , технічних засобів виробництва , до його підготовки і організації може успішно вирішуватися завдання різкого підвищення якості продукції швейної галузі. Глибокі та міцні знання основ , вміле використання цих знань фахівцями – одна з умов підвищення якості виробів.

1.СПОЖИВЧІ ВИМОГИ ДО КУРТКИ ЧОЛОВІЧОЇ

Одяг є другою шкірою людини. Він створює навколо тіла певний мікроклімат, який повинен мати оптимальні умови підтримки теплового балансу, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її здоров’я і працездатності на високому рівні.

Одяг будь-якого виду та призначення відповідає складному комплексу вимог (ГОСТ 4.45-86) які пред’являють до нього споживачі, з одного боку, і виробництво – з іншого.

Усе розмаїття цих вимог оцінюють двома групами показників – споживчими і виробничими, чи технічно-економічними показниками якості.

До споживчих вимог ставляться функціональні, эргономічні, естетичні, екологічні, соціального призначення, надійності та безпеки споживання. Виробничі вимоги містять у собі конструктивні, технологічні, економічні вимоги.

Головною споживчою вимогою до куртки чоловічої є її естетичні показники, що визначають художню концепцію одягу та ступінь його відповідності моді.

Даний виріб призначено для прогулянок на свіжому повітрі. Він повинен зберігати зовнішній вигляд і форму за різних погодних умов.

На другому місці эргономічні вимоги. Вони містять у собі показники:

а) гігієнічні – мікроклімат в підодягному просторі, що означає зручність користування виробом. Важливо, аби тканина для данного виробу була повітрепроникливою, не дуже мазкою і мала деяку водоупорність. Повинна захищати тыло від впливу факторів зовнішнього середовища, від механічних пошкоджень, забезпечення нормальної життєдіяльності організму.

б) естетичні – включають в себе художнє оформлення одягу, підбір матеріалів по кольору, оздобленню, дотримання пропорцій частин одягу. Треба враховувати відповідність виробу віку власника одягу та розмірно-повнотної групи, особливості статури і зовнішні дані.

в) експлуатаційні – забезпечення відповідності виробів умовам праці та відпочинку. Міцність і надійність одягу в експлуатації. Одяг повинен забезпечувати вільність рухів і дихання людини, вільне одягання та роздягання її.

На третьому місці економічні вимоги, що залежать від затрат часу на виготовлення одягу, від технологічності конструкції, від затрат коштів на тканину та матеріали. Даний виріб призначено для повсякденного носіння споживачами. Він повинен мати доступну, з урахуванням дійсних витрат за його виробництво, ціну і дійсних доходів населення.

2.СУЧАСНИЙ АСОРТИМЕНТ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ.

Асортимент верхнього одягу дуже різноманітний і включає вироби, призначені для повсякденного і домашнього вжитку .

Конфекціонування і вимоги до споживчих властивостей матеріалів для курток встановлюють диференційовано – залежно від призначення, сезонності, статево-віковою приналежності, а для індивідуального споживача, ще й залежно від його смаків , напрямки моди , фінансових можливостей.

При конфекціонуванні курток чоловічих для підвищення формостійкості окремих вузлів і деталей рекомендується застосування щільних, але при цьому тонких прокладокових матеріалів з ​​поверхневою щільністю до 160 г/м2.

Найбільш важливі якості виробів верхнього асортименту одягу для повсякденного носіння є ергономічність , яка характеризується гігієнічними показниками властивостей, що забезпечують комфортність одягу, формостійкість, надійність та естетичність.

У виробах, призначених для демісезонного періоду, матеріали для курток повинні сприяти утепленню поверхні тіла, перешкоджати переохолодженню від зовнішнього холоду. Вони повинні мати високі показники гігроскопічності, паро- і повітропроникності; сумарний тепловий опір матеріалів для курток. Ці матеріали повинні мати високий показник водовідштохування (не менше 60 %) для захисту від погодних умов.

Комфортність курток виражається найкращим задоволенням фізіологічного стану людини і забезпечується як за рахунок гігієнічності , так і за рахунок маси виробу, яка значною мірою визначається поверхневою щільністю текстильних полотен. Важливе значення має усадка, що робить вплив на збереження лінійних розмірів і форм деталей, і виробу в цілому при носінні, при хімічному чищенні, мокрому прасуванні і чи багаторазових праннях .

Жорсткість, драпирувальність і незминаемість матеріалів для верхнього одягу мають особливе значення. При конфекціонуванні : вони справляють істотний вплив на формоутворення і фасонні особливості виробів, визначаючи геометричну форму моделі, її призначення та естетичні властивості.

М’якість і драпирувальність матеріалу або, навпаки, допустима жорсткість дозволяє підкреслити унікальність моделі куртки.

При створенні курток часто використовують гармонійне поєднання кольорів, контрасти колірних або фактурних рішень.

Стійкість до стирання плащьових тканин для повсякденної експлуатації залежить від волокнистого складу.

Асортимент для курток надзвичайно різноманітний і включає як текстильні матеріали, тканини, трикотажні і неткані полотна різного волокнистого складу, так і деякі нетекстильні – тонка натуральна шкіра тощо.

2.1.Характеристика матеріалів для верху одягу.

Характеристика основних видів матеріалів для курток.

Джинсова тканина використовується у пошитті чоловічих курток, і виглядає дуже стильно. До тогож вироби з бавовни дуже міцні, добре переносять прання і прасування при високих температурах, дуже добре вбирають вологу. А з іншої сторони – при пранні помітно «сідають», довго сохнуть і в носці сильно зминаються. Тому до складу тканини з бавовни часто додають нитки лавсану чи поліестеру. Різнокольорові вироби із хлопка відпирають при температурі до 60 градусів, тонкі різнокольорові вироби – при температурі до 40 градусів. Для прання білого виробу використовують універсальні миючі засоби, для різнокольорового – м’які миючі засоби без відбілювача.

Вовняні курточні тканини виробляють з вовняної пряжі з додаванням хімічних волокон: нітронових, лавсанових, капронових, віскозних. Ці тканини призначені для зимового і демісезонного асортименту курток. Класичними є костюмні з гладкою поверхнею. Вони легкорастяжимі , добре драпіруються , мають невелику зминаємість, не осипаються по зрізах. Для пошиття курток використовують тонкосуконні тканини, пухнасті, м’які і теплі. Структура і обробка тканин надзвичайно різноманітні. Випускаються гладкокрашенимі, пістрявотканими, з додаванням козячого або кролячого пуху, з пряжі впрікрутку з комплексними хімічними нитками, з використанням текстурованих ниток.

Плащові тканини найбільш численні і різноманітні в асортименті курточних тканин. Це тканини синтетичного складу з вмістом віскози, поліестеру, лавсану тощо. Тканини з віскозних ниток або віскозної пряжі відрізняються високими гігієнічними властивостями, гарною драпирувальністю, м’якістю, але їм притаманна значна усадка і зминальність. Загалом, тканини з синтетичних ниток різноманітні як за будовою, так і по вигляду використовуваних ниток. Їх виробляють з усіх відомих видів синтетичних ниток, більше за інших використовуються поліамідні, поліефірні, поліакрилонітрильні нитки. Для одержання тканин стрейч широко використовуються поліуретанові нитки: лайкра, лінел, еластан, дорластан. Велика кількість тканин різноманітних переплетень виробляється з текстурованих поліефірних ниток, вони мають гарний зовнішній вигляд, м’які, пружні, добре чистяться, зберігають форму, не вимагають прасування після прання. Недоліками цих тканин є знижена гігроскопічність і здатність накопичувати електричні заряди.

2.2. Розробка вимог , аналіз асортименту та обґрунтований вибір прокладок матеріалів.

Для збереження об’ємної форми деталей одягу в процесі експлуатації , а також для запобігання розтяжіння її окремих ділянок (низу рукава, низу штанів, борту тощо) та від передчасного руйнування використовуються прикладкові матеріали. Матеріали прокладок широко використовуються при виготовленні верхнього одягу костюмно-пальтового асортименту.

У куртках матеріали прокладок застосовують для додання окремих деталей (комір, манжети, планки, тощо) пружності і певної жорсткості.

За призначенням матеріали прокладок, які застосовуються при виготовленні одягу, умовно можна розділити на такі групи: 1) матеріали для додання деталям одягу формостійкості в процесі експлуатації; 2) матеріали для оберігання окремих ділянок від розтягування, а також для їх зміцнення (низ брюк, низ рукава і т. д.); 3) матеріали для зменшення повітропроникності одягу, вітрозахисні матеріали прокладок; 4) матеріали для зменшення теплових втрат організму через одяг – теплоізоляційні матеріали прокладок.

Матеріали прокладок, застосовувані для додавання деталям одягу формостійкості у процесі експлуатації, повинні насамперед відповідати технологічним вимогам. Вони повинні бути пружними, малозминаємі, володіти бажаними показниками жорсткості, хорошою здатністю до формоутворення і формо закріплення, не повинні обтяжувати одяг.

Наступними за значимістю можуть бути ергономічні вимоги і вимоги надійності. Матеріали прокладок повинні бути паро- і повітропроникними, гігроскопічними, а також володіти певними показниками теплопровідності і теплового опору. Ці матеріали повинні добре змочуватися, щоб не викликати труднощів у процесі волого-теплової обробки. Матеріали прокладок повинні бути стійкі до різних механічних впливів, що виникають в процесі носіння, хімічного чищення, а також стійкі до дії розчинників, використовуваних при хімічній чистці.

Ткані прокладочні полотна можуть бути лляними, напівлляними, напіввовняними і бавовняними. Лляні, напівлляні і напіввовняні можуть бути з клейовим покриттям і без нього, а бавовняні тільки з клейовим покриттям.

Термоклейові матеріали прокладок випускають на тканій, трикотажній і нетканій основах. В якості клейових покриттів в основному застосовують такі термопластичні клейові речовини як: кополіаміду та поліетилени низького і високого тиску. Найбільш широко застосовують сополіамідні термопластичні покриття, так як вони гарні адгезійні зв’язки з багатьма текстильними волокнами, добре витримують хімічну чистку та прання при температурі 40…60С. Широке поширення отримали термоклейові матеріали прокладок на трикотажній основі, вироблені по ткацько-в’язальній технології. Термоклейові матеріали прокладок на трикотажній основі в порівнянні з прокладками на тканинної основі, забезпечують більшу м’якість і пружність сполук. Основу трикотажного полотна виробляють з поліефірних, поліамідних ниток або бавовняної пряжі, використовують поліефірні чи поліакрилові нитки. Частка основи в цих прокладках становить 20…30 %.

Неткані матеріали прокладок виробляють з суміші хімічних волокон клейовим, голкопробивним, комбінованим або валяльно-повстяним способом. Для прокладкових нетканих матеріалів характерні висока пружність, однакова розтяжність у всіх напрямках, невеликі товщина, усадка і поверхнева щільність, задовільні гігієнічні властивості. Ці матеріали не обсипаються по зрізах при викроюванні з них деталей. Незначна усадка матеріалів обумовлює низьку здатність до формоутворення, тому додання деталям одягу просторової форми здійснюється, конструктивним шляхом або шляхом видавлювання при двомірному розтягуванні. Точність крою забезпечується нерозсипанням по зрізах , що дозволяє не робити операцію уточнення зрізів прокладки. До нетканих прокладочних матеріалів, отриманими клейовим способом, відносяться: флізелін, прокламелін.

2.3 Характеристика матеріалів для підкладки виробу

Підкладкові матеріали, що використовуються для оформлення внутрішнього боку виробу та охороняють його від зношування, мають на сам

перед забезпечувати добру посадку на фігурі людини, мати достатню стійкість фарбування до тертя і дії поту, мати гладку поверхню з малим коефіцієнтом тертя, за кольоровим рішенням відповідати матеріалу, напрямку моди, мати термін служби, що відповідає терміну експлуатації основного матеріалу і виробу в цілому.

Підкладкові матеріали повинні мати повітрепроникливість не менше 100дм3, бути вологопровідними і гігроскопічними, не повинні електризуватися, а більшість з підкладкових тканин – шовкові і напівшовкові. Підкладкові тканини виробляють полотняним, сатиновим, атласним, саржевим, комбінованим переплетенням. За колористичним забарвленням їх випускають вибіленими, гладко фарбованими, пістрявотканими і друкованими, а за оздобленням – мало усадковими, стабілізованими.

Обраним для чоловічої куртки матеріалом підкладки є – саржа, яка може задовольнити перелічені вимоги. Саржа виробляється з віскозних ниток в основі, а в утоку–з бавовняної або віскозної пряжі саржевим переплетінням. За колористичним оформленням випускають гладкофарбованою або вибіленою з поверхневою щільністю 120-140 г\м2. Лицева сторона тканини гладка та блискуча з діагоналевим рубчиком, зворотна – матова. Саржу виробляють лінійної щільністю 16,6 текс в основі та 18,2-25 текс в утоку.

2.4.Характеристика швейних ниток.

Швейні нитки – це основний вид матеріалу для з’єднання деталей швейних виробів. Нитки обрані для курсового проектування куртки чоловічої міцні, рівномірні по товщині та ступеню скручуваності, зрівноважені за скручуванням, мають міцне фарбування, не мають дефектів. За показниками міцності, розтяжності, усадки відповідають властивостям основного матеріалу. Крім того, нитки можуть використовуватися і як оздоблювальний матеріал. За волокнистим складом швейні нитки поділяються на бавовняні, шовкові, синтетичні, штучні та штапельні.

За структурою існують такі види швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані.

За оздобленням та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими, кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні – мерсеризовані.

Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними, мати рівномірну товщину та ступінь скручування, мати міцне фарбування або достатність ступеню білизни, не мати дефектів.

Будова комплексних ниток визначається кількістю та порядком розташування в них елементарних ниток, а також способом їх з’єднання між собою. Більшість комплексних ниток – це скручені нитки, які випускають: одно-; двох -; та багато-скрученими. Останні – це нитки, які підлягають повторному скручуванню: звичайному або фасонному.

За способом скручування розрізняють нитки фасонного скручування та москреп.

Нитки фасонного скручування (вузликові, петельні, спіральні та епонж) утворюються при скручуванні 2-х – 4-х ниток, одна- дві з яких – стержневі, одна – нагінна (ефектна) і одна – закріплювальна. Процес виготовлення фасонних ниток подібний процесу виготовлення фасонної пряжі: нагінна та ефектна нитки мають різну довжину і подаються на скручування з різною швидкістю. Співвідношення довжини нагінної та стержневої ниток – 1:1,2; 1:2; 1:3. Використовуються такі нитки при виготовлення платтєво-костюмних тканин з фактурними ефектами на поверхні.

Загальне скручування на 500 об/м здійснюють у напрямку скручування крепової нитки. Внаслідок цього, креп надбає ще більшу жорсткість та пружність, а нитка пологого скручування, яка розкручується, стає більш м’якою та пухкою і обвиває крепову по спіралі. Нитки москрепу мають поверхневу пушистість та м’якість, високу товщину і пружність і використовуються для виготовлення платтєво-костюмних тканин, які зовне нагадують вовняні.

3. УНОРМОВАНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБУ

3.1.Вимоги нормативних документів до матеріалів для одягу.

Згідно ГОСТ 25294—2003

· Вироби повинні відповідати вимогам цього стандарту, зразку-еталону за ГОСТ 15.007, технічному опису на модель, затвердженим у встановленому порядку.

· Вироби повинні відповідати вимогам ГОСТ 4.45 за показниками функціональності, ергономіки, стійкості до фізико-хімічних впливів в залежності від призначення.

Вимоги до матеріалів.

· Матеріали, які застосовують для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам нормативної і технічної документації.

· У виробах, виготовлених з контрастними оздоблювальними деталями, основний матеріал і матеріал обробки повинні мати стійкість забарвлення не менше норм групи «міцна».

· Для підкладки використовують підкладкові тканини відповідно до ГОСТ 20272 та іншим нормативним документом. Допускається застосовувати як підкладки платтяні тканини шовкові та напівшовкові, бавовняні і змішані, трикотажні полотна згідно з нормативним документом. Підкладкові тканини повинні сприяти збереженню форми виробу, поліпшенню експлуатаційних і естетичних властивостей виробів.

· Прокладочні, підкладкові матеріали повинні бути стійкі до прання за ГОСТ 30157.1 або (і) хімічного чищення відповідно до вимог ГОСТ 25652 .

3.2.Вимоги нормативних документів до виготовлення швейних виробів.

Вимоги до виготовлення

· Методи обробки виробів повинні відповідати промислової технології виготовлення асортименту верхнього одягу.

· Вироби, залежно від призначення, модельних особливостей, виготовляють без підкладки, з підкладкою.

· Види стібків, рядків і швів – відповідно до ГОСТ 12807.

· Граничні відхилення від номінальних розмірів по основних місць вимірювань готових виробів плечових і поясних груп по ГОСТ 17037 вказані в таблиці 4.

· Ширина підгину низу виробів прямого силуету: курток – не менше 4 см, брюк – не менше 3 см. Ширина підгину низу виробів розширеного або звуженого донизу силуету-відповідно до технічного опису на модель.

· Гудзики і петлі повинні мати симетричне розташування, якщо іншого не передбачено в технічному описі на модель.

· Рядки повинні бути рівними, виконані на однаковій відстані від краю, без пропусків стібків і зміни їх кількості. Шви повинні бути рівними, без розтягування або посадки одного з зрізів. Кінці ниток в стрічках повинні бути закріплені і відрізані.

· Зрізи швів повинні бути обметані, якщо виріб без підкладки. Способи закріплення кишень, застібок, банта штанів і шліц встановлюють за технічним описом .

· У виробах обробка бортів, коміра, манжет, рукавів, пояса, кишень, застібок має забезпечувати збереження стабільності їх форми, передбаченої зразком – еталоном.

· У виробах з матеріалів з яскраво вираженою смугою або клітиною (6 мм і більше) повинні дотримуватися такі умови:

- у виробах плечової групи – паралельність вертикальних смуг у поличках стосовно лінії напівзаносу;

- збіг горизонтального малюнка лівої і правої поличок по лінії застібок;

- симетричність вертикального і збіг горизонтального малюнка по середньому шву спинки;

- збіг смуг, клітин по середньому, передньому і задньому швах спідниць;

- збіг горизонтального малюнка і клітин від лінії коліна до низу в бічних швах брюк прямого крою. Розбіжність малюнка, смуг, клітин відповідно до зразка – еталоном або технічним описом на модель.

· Технічний опис на модель повинен містити:

- титульний лист із зазначенням номера даного стандарту;

- малюнок і опис зовнішнього вигляду моделі з зазначенням місць розташування кишень, обробок і пр.;

- таблицю вимірювань виробу в готовому вигляді, граничні відхилення від номінальних величин, місця вимірювань виробів плечової і поясної груп;

- перелік застосованих матеріалів: основних, оздоблювальних, прокладкових, підкладкових, фурнітури і місця їх розташування;

- особливості виготовлення виробу;

- додаткові вимоги по збігу (або розбіжності ) і симетричності малюнка, смуг, клітин, способи закріплення кишень, застібок спідниць, банта штанів і шліц;

· Сортність готових виробів – за ГОСТ 12566 .

3.3.Розроблення технічного опису.

Розробка такого технологічного документу, як технічний опис, є надзвичайно важливим етапом у проектуванні виробу, що в подальшому вливає на виготовлення виробу, його якість і конкурентоспроможність. Технічний опис описує та обґрунтовує обрану модель, допомагає зрозуміти, уявити та пройти шлях від ідеї до створення готового виробу.

Згідно з ДСТУ ГОСТ 25294:2005 технічний опис на модель повинен містити:

- титульний лист з вказуванням номеру діючого стандарту;

- рисунок та опис зовнішнього виду моделі з вказуванням місць розташування кишень, оздоблення і т.д.;

- таблицю вимірів виробу в готовому вигляді, граничні відхилення від номінальних величин, місця вимірів виробів;

- перерахування застосованих матеріалів: основних, прокладкових, підкладкових та фурнітури і місця їх розміщення;

- особливості виготовлення виробу;

- додаткові вимоги по співпадінню (чи навпаки) і симетричності рисунка, смуг, клітинок- способам обробки зрізів, закріплення кишень, шлиць і т.д.

Технічний опис моделі

Куртка чоловіча повсякденного призначення, прямого покрою, з вовняної тканини.

Пілочка куртки на лінії грудей з прорізною кишенею.

Спинка з середнім швом, з кокеткою, плечовий шов переведений в сторону пілочки.

Рукав вшивний з пришивною манжетою.

Комір-стійка.

Виріб на підкладці з центральною застібкою «блискавкою» до верху.

По лінії пришивання кокетки, плечовим швам, відльоту коміра-стійки, манжетам і низу виробу виконані оздоблювальні строчки. Довжина куртки до рівня лінії стегон. Низ куртки прямий.

Врахувавши постійне оновлення та розширення асортименту матеріалів для одягу, ознайомившись з сучасними різновидами матеріалів, рекомендується обрати для тканини верху вовняну так, як вона гарно виглядає, приємна на дотик та добре захищає від холоду.

Для проектуємого виробу рекомендується обрати для підкладкових тканин саржу. Тому, що ця тканина гладко фарбована з односторонніми відблиском, саржевого переплетення та віскозного складу.

Таблиця 1. Характеристика текстильних матеріалів

Назва матеріалу	Переплетення	Сировинний склад	Поверхнева щільність	Число ниток на 10 мм	Ширина см
Основа	Уток
Вовняна тканина	Полотняне	Вовна-80%, ПЕ-20%	120 г/м2	180	180	150
Підкладкова	Саржеве	Віскоза 100%	80 г/м2	720	305	150
Застібка- «Блискавка»	-	ПЕ 100%	-	-	-	довжина75
Дублірин	Ткане	поліестер 100%	60 г/м2	340	260	145

Характеристика швейних ниток подається в таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика швейних ниток

Назва	Умовне позначення	Вид упаковки	Структура	Довжина
Поліестрові нитки "Sadac"	120	котушка	В два складення	1000м

Таблиця 3. Специфікація деталей крою та лекал

Номер та назва деталі	Номер деталі	Лекал	Деталей
1	2	3	4
1.Деталі з основної тканини
1.1 Пілочка	1	1	2
1.2 Накладна кишеня	2	1	1
1.3Кокетка спинки	3	1	1
1.4 Спинка	4	1	2
1.5 Рукав	5	1	2
1.6 Горішня частина коміру-стійки	6	1	1
1.7 Нижня частина коміру-стійки	7	1	1
1.8 Підборт	8	1	2
1.9 Манжета	9	1	2
2.Деталі підкладки
2.1 Пілочка	10	1	2
2.2 Кокетка спинки	11	1	1
2.3Спинка	12	1	2
2.4 Рукав	13	1	2
2.5 Підкладка кишені	14	1	1
Закінчення таблиці 3
1	2	3	4
3. Деталі докладу
3.1 Верхня частина пілочки	15	1	2
3.2 Кокетка спинки	16	1	1
3.3 Окат рукава	17	1	2
3.4 Підборт	18	1	2
3.5 Горішня частина коміру-стійка	19	1	1
3.6 Нижня частина коміру-стійка	20	1	1
3.7 Манжета	21	1	2
РАЗОМ:	21	33

4. ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ВИРОБІВ ПЕВНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ о 4.1 Міжопераційний контроль на різних етапах життєвого циклу продукції

Організаційні форми та методи контролю досить різноманітні. Це обумовлює доцільність їх розподілу на групи за класифікаційними ознаками:

· за стадіями життєвого циклу виробу;

· за об’єктами контролю;

· за стадіями виробничого процесу;

· за ступенем оформлення продукції контролем;

· за часом виконання контролю;

· за організаційними формами виявлення та запобігання браку продукції;

· за впливом на об’єкт контролю;

· за ступенем механізації та автоматизації;

· за виконавцями;

Міжопераційний контроль, відноситься до контролю за стадіями виробничого процесу, що являє собою контроль напівфабрикатів, що пройшли закінченій етап обробки по групі технологічних операцій.

· для спинки – якість строчок та оздоблювальних швів, симетричність рельєфів і виточок у плечових зрізах спинки, відбивання швів і виточок після ВТО;

· для рукавів – якість строчок, довжина і ширина рукавів, відбивання швів, ширина підгину низу рукавів, рівність кутів шлиць;

· для кишень – якість строчок, якість оздоблювальних строчок на клапанах та листочці, якість скріплення кутів, симетричність розташування кишень,довжина входу в кишеню, полиск після ВТО;

· для оброблених бортів і низу – симетричність уступів лацканів і довжина краю борту;

· для зшитих плечових швів і коміра, з’єднаного з виробом – якість строчок, симетричність плечових швів, симетричність кінців коміра, правильність посадки пілочки і нижньої деталі коміра;

· для вшитих рукавів – правильність з єднання, рукавів з виробом, симетричність розташування відносно пілочки;

· для оброблених обметаних петель – якість строчки, наявність закріпки, відстань від краю борту, відстань між петлями;

· для волого – теплової обробки – комплектність деталей у виробі згідно з технічним описом, якість чищення від виробничого сміття, якість прасування, якість намічення для пришивання ґудзиків;

· для пришитих ґудзиків – якість і надійність пришиття, правильність розміщення ґудзиків відносно розташування петель.

При виявленні дефектів обробки під час проведення між операційного контролю дефектні одиниці повертаються на виправлення.

Таблиця 4 – Міжопераційний контроль при виготовленні куртки чоловічої

Вузол обробки, який підлягає контролю	Об’єкти контролю	Критерії якості
1	2	3
Куртка перед подачею на оз­доблювальну ділянку	Деталі та частини виробу	Симетричність форми, розмірів і розташування парних деталей і частин виробу. Допустимі відхилення, см: ви­ступи лацканів, кінці комірів – 0,2 см; кишені, клапани -0,5 см; виточки, шви, складки та рельєфи правої і лівої сторони сукні – 0,4 см. Відповідність конструктивних ліній вимогам технічної документації. Допустимі відхилення: викривлення краю борту на довжині 15 см, відльоту коміра на довжині 10 см – 0,2 см. Збіжність малюнка при з’єднанні деталей в місцях, пе­редбачених технічною документацією, симетричність ма­люнка, в парних деталях. Допустимі відхилення, см: на верхніх планках, листочках і клапанах передніх кишень по шву пришивання, передніх накладних кишенях по пе­редньому і верхньому краях – 0,2; по середньому шву пілочки і спинки у виробах: прямого силуету – 0,2; на-півприлеглого силуету – 0,3;
Закінчення таблиці 4
1	2	3
	Шви, оздоблювальні строчки, зрізи	Ширина шва, відстань строчки від краю деталі, закріплення кінців строчок, частота стібків, колір і лінійна густи­на ниток у відповідності до вимог технічної документації. Відсутність пропусків, натягнення або послаблення строч­ки, викривлення шва. Обметані або обкантовані зрізи у відповідності до вимог технічної документації
	Клейові з’єднання	Наявність прокладок у відповідності до вимог технічної документації. Відсутність розшарування і стовбурчення, міцність склеювання
	Вшивання коміра в горловину	Комір не перекошений, горловина без розтягнутості або зайвої посадки
	Вшивання рукавів в пройми	Рукава не мають відхилення вперед або назад, посадка рукавів по проймам розподілена у відповідності до вимог технічної документації
	Низ виробу	Величина підгину низу у відповідності до вимог техніч­ної документації. Відсутність викривлення низу. Допустиме відхилення низу виробу на довжині до 30 см – 0,3 см

4.2 Вихідний контроль

Перед тим як відправити готові вироби з підприємства, їх необхідно оцінити, можливо повернути на доопрацювання або переробку певного вузла чи деталі, а можливо й зовсім «відкинути» через невідповідність зразку-еталону і вимогам нормативно-технічної документації. Для того, щоб не виникало розбіжностей з приводу оцінки виробів, користуються відповідними стандартами, які дозволяють вирішити дане питання.

Контроль виготовлених швейних виробів проводиться у відповідності до вимог нормативної та технічної документації :

• ГОСТ 4103 – 82 Изделия швейные. Методы контроля качества;
• ГОСТ 12566 – 81 Изделия швейные бытового назначения. Определения сортности;
• ГОСТ 10581 – 91 Изделия швейные. Маркировка, упаковка, транспортирование ихранение; та інші.

При контролюванні якості швейних виробів застосовують органолептичні та вимірювальні методи у відповідності до ГОСТ 4103-82. Цим же стандартом унормовані місця та методи основних і допоміжних вимірювань.

Стандарт ГОСТ 4103-82 «Вироби швейні. Методи контролю якості» розповсюджується на всі види швейних виробів і встановлює методи контролю якості готових виробів.

Якість виробів контролюють на столі з горизонтальною поверхнею. Крім того, плечові вироби контролюють на манекенах, які повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Для контролю лінійних вимірів виробу, частоти стібків і розмірів дефектів зовнішнього виду матеріалів застосовують нескладну вимірювальну лінійку, рулетку, кільцемір, трикутник, текстильну лупу, транспортир.

Виміри проводять засобами вимірювань, які пройшли державні випробування у відповідності з ГОСТ 8.001-80.

Зовнішній вигляд і посадку виробу визначають у відпрасованих, маючих товарний вигляд виробах, на манекенах типової тілобудови.

Методи контролю якості готових виробів повинні відповідати тим, що надані в таблиці 5.

Таблиця 5 – Методи контролю якості готових виробів

Об’єкт контролю	Метод контролю	Засоби контролю	Ознака, що характеризує якість виробу
1	2	3	4
1. Реквізити то-варного і контро-льного ярликів	Органолептичний		Відповідність вимогам НД, чітке нанесення реквізитів
2. Зовнішній вигляд	Органолептичний	Зразок-еталон, манекен
2.1 Відповідність зовнішнього виду виробу і його конфекціонування зразку-еталону	Органолептичний	Зразок-еталон, манекен	Відповідність по силуету, пропорціям, конструктивному рішенні ліній, вузлів, деталей, по використаним матеріалам зразку-еталону і вимогам НД
2.2 ВТО	Органолептичний	Зразок-еталон, манекен	Відповідність зразку-еталону, чіткість кон-структивних ліній: не повинно бути заломів, складок, зморшок, пролягання швів, лас, опалів
3. Посадка виробу	Органолептичний Вимірювальний	Зразок-еталон, манекен, рулетка	Відповідність зразку-еталону
4. Матеріали (наявність вад зовнішнього виду матеріалів)	Органолептичний Вимірювальний	Зразок-еталон, манекен, лінійка, рулетка, текстильна лупа	Відповідність вимогам НД
Закінчення таблиці 5
1	2	3	4
5. Виконання окремих вузлів і деталей: - симетричність форми і розміщення парних деталей; - розміщення деталей; - краї деталей; - стібки, строчки і шви; - внутрішнє закріплення деталей; - клейове з’єднання деталей; - обробка застібок, закріпок - припуски, зрізи	Органолептичний Вимірювальний	Зразок-еталон, лінійка, рулетка, трикутник, транспортир	Відповідність зразку-еталону та вимогам НД

Згідно з ГОСТ 12566-88 «Вироби швейні побутового призначення. Визначення сортності» існують такі недопустимі виробничі дефекти 1 та 2-го сорту:

- лишнє напруження чи слабина відкритих частин манжет, планок, горловини;

- перекоси, заломи;

- відхилення рукавів вперед чи назад, неправильно розподілена посадка рукавів, викривлення швів вшивання рукавів;

- неправильне з’єднання прокладки з деталями виробу;

- різке неспівпадіння кольору ниток кольору матеріалу в зовнішніх строчках;

- опали;

- обриви ниток в оздоблюючи строчках;

- відсутність у виробі прокладок, передбачених технічною документацією на модель і зразком-еталоном;

- деформація матеріалу по лініях швів;

- наявність лас, пролягання внутрішніх швів деталей;

Даний стандарт розповсюджується на швейні вироби побутового призначення, виготовлені з усіх видів матеріалів, і встановлює визначення їх сортності.

На вироби встановлюються два сорти: 1 і 2-й.

Сорт виробу визначають в залежності від відповідності по зовнішньому вигляду зразку-еталону і вимогам, встановленим технічною документацією.

При визначенні сорту враховуються:

- посадка виробу;

- відповідність основних лінійних вимірів;

- якість виготовлення;

- якість застосовуємих матеріалів.

Зразок-еталон повинен бути затвердженим у відповідності з вимогами ГОСТ 15.007-81.

Вироби, які не відповідають по зовнішньому вигляду зразку-еталону, вважають не відповідними вимогам стандарту.

В готових виробах допустимі відхилення від номінальних розмірів виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 23193-78.

Стандартизовані вимоги щодо маркування швейних виробів

(ДСТУ 4519:2006, ГОСТ 10581-91, ДСТУ ISO 3635:2004)

Марковання – нанесені на виріб знаків, які характеризують цей виріб (ДСТУ 3321) або показник споживчого маркування (познаки, символи, піктограми, застороги, товарні знаки чи надписи), що його наносить виробник на конкретні товари, товарні ярлики, контрольні стрічки.

Кожна одиниця готового одягу повинна мати супровідний документ до виробу, що інформує споживача про якісні або інші характеристики товару та реквізити підприємства-виробника, а також виконує функції реклами і сприяє його реалізації, який називається товарним ярликом. Він може мати різноманітну форму та художнє оформлення, але розмір не повинен перевищувати 100 мм².

На товарному ярлику має бути така інформація:

- назва країни-походження;

- товарний знак (за наявності);

- назва та місце розташування виробника;

- назва, модель, артикул виробу;

- розміри, сировина, дата виготовлення;

- символи щодо догляду;

- інформація щодо сертифікації виробу (за наявності);

- штриховий код виробу;

- специфічна та додаткова інформація про виріб (у разі потреби);

- тавро – для виробів 1-го сорту прямокутної форми, для виробів 2-го сорту – округлої (припускається вказувати сорт без клейма).

Для маркування одягу використовують стандартну та модифіковану піктограми, наведені в основних обрисах, тобто без цифр. Для однаковості подавання, розміри обхватів треба вказувати з лівого боку, а розміри довжини – з правого боку піктограми.

Мінімальний розмір піктограми не встановлено, але він повинен бути досить великим, щоб забезпечувати швидке розуміння і розбірливе читання цифр.

Рекомендований для використання тип піктограми – UNIVERS NU-59.

А – обхват грудей

В – обхват талії

С – обхват стегон

D – зріст

Також обов’язковому контролю підлягають основні і лінійні виміри готового виробу. Що саме вимірюється в проектованій курточці і як, представлено в таблиці 6 і на рисунку вище.

Таблиця 6 – Методи вимірювання основних і допоміжних вимірів плечового виробу

Номер виміру на кресленні	Назва місця виміру	Метод вимірювання виробу
1	2	3
Основні виміри
1	Довжина спинки	Повздовж середини спинки від краю середини горловини до низу
2	Ширина спинки	Між швами вшивання рукавів в самому вузькому місці
3	Ширина виробу на рівні пройми	Від середини переду до середини спинки
4	Довжина рукава	Повздовж середини верхньої частини від найвищої точки окату до нижнього краю манжети
5	Ширина виробу по лінії талії	Від середини переду до середини спинки
6	Ширина виробу на рівні лінії стегон	Від середини переду до середини спинки
7	Ширина виробу по низу	Від середини переду до середини спинки по прямій лінії
Закінчення таблиці 6
1	2	3
8	Довжина спинки до талії (у виробах відрізних по лінії талії)	Вздовж середини спинки від краю середини горловини спинки до шва пришивання по лінії талії
9	Довжина переду по талії (у виробах відрізних по лінії талії)	Вздовж пілочки від кута плечового шва і горловини до лінії талії, паралельно лінії середини переду
10	Ширина переду по лінії грудей	Між швами вшивання рукавів в найбільш вузькому місці
11	Ширина рукава зверху	Зверху по нижній частині рукава по прямій на рівні найбільшого виєму частини від переднього згину до заднього
12	Ширина рукава на рівні ліктя	В двоє складеному вигляді між згинами від найвищої точки рукава на відстані, вказаній в технічній документації на виріб
13	Ширина рукава знизу	В двоє складеному вигляді
14	Ширина манжети	В кінцях чи посередині манжети від верхнього краю до нижнього
15	Довжина манжети	Вздовж манжети від одного кінця до іншого або в двоє складеному вигляді

ВИСНОВКИ

Метою курсового проекту було дослідження рівня якості куртки чоловічої за вимогами споживачів.

Забезпечення високої якості чоловічих курток може бути здійснено тільки на основі вирішення комплексу питань, які передбачають удосконалення моделювання і конструювання на базі використання нових матеріалів, сучасної комп’ютерної техніки, впровадження новітніх технологій і нових форм організації виробництва.

До процесу виготовлення швейних виробів в умовах масового виробництва ставляться вимоги, одна з яких передбачає дотримання певних технологічних режимів, які регламентуються нормативною документацією. При виборі цих режимів враховують такі фактори, як вид асортименту одягу, властивості матеріалів, модельно-конструктивні та технологічні рішення і обладнання, що застосовується.

Не останнє місце у розробці та виготовленні одягу займають споживчі вимоги до виробу, такі як: зручність в експлуатації, гігроскопічність, зносостійкість, формостійкість, здатність добре піддаватися пранню та волого-тепловій обробці, відповідати напрямку сучасної моди, зовнішності свого власника, виду його діяльності, замасковувати недоліки його статури, підкреслювати її переваги.

Саме вивчивши та об’єднавши вимоги виробника і споживача, до обраного асортименту одягу – куртки чоловічої, маємо змогу вивчити загальні вимоги до одягу певного призначення, способом контролю, способами маркування та догляду за одягом, ознайомитися з ГОСТами для чоловічих курток.

ЛІТЕРАТУРА

1. Типовая техническая документация по конструированию и технологии изготовления, организация производства и труда, основным и прикладным материалам, применяемым при изготовлении мужских и детских сорочек. – М. : ЦНИИТЭИлегпром, 1981. – 186 с;

2. Першина Л.Ф., Петрова С.В.- Технология швейного производства.М: Легпромбытиздат,1991-224с.;

3. Савчук Н.Г., Березненко С.М., Березненко М.П. Квалітологія швейного виробництва: Підручник. Київ: АРІСТЕЙ, ПП, 2006;

4. ГОСТ 30227 – 93. Нитки хлопчатобумажные и синтетические. Определение качества по порокам внешнего вида;

5. ГОСТ 11518–88 «Ткани сорочечные из химических нитей и смешанной пряжи. Общие технические условия»;

6. ГОСТ 25441–90 «Полотна клееные прокладочные. Общие технические условия»;

7. ДСТУ ГОСТ 29298:2008 «Тканини бавовняні і змішані побутові. Загальні технічні умови»;

8. ГОСТ 25441–90 «Полотна клееные прокладочные. Общие технические условия»;

9. ГОСТ 4103 – 82 Изделия швейные. Методы контроля качества;

10. ГОСТ 10581 – 91 Изделия швейные. Маркировка, упаковка, транспортирование ихранение.