Курсова робота на тему: «Особистість учителя сучасної школи»

---

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра педагогіки

Курсова робота на тему:

«Особистість учителя сучасної школи»

Студента ІІ курсу 23 групи

Напряму підготовки історія*

Ніколаєва Олексія Павловича

Керівник доц. Ковальчук Валентина Антонівна

Житомир 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

Розділ I. Теоретичні основи проблеми вимог до особистості вчителя…………

1.1 Професійна підготовка майбутнього вчителя……………………………………………………………………….

1.2 Вимоги до вчителя в різні історичні періоди………………………………………………………………………………………

Розділ II. Особливості особистості сучасного вчителя………………………….

2.1 Діагностика вимог до особистості сучасного вчителя……………………..

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….

Вступ

Актуальність дослідження – зумовлюється необхідністю осмислення місця і ролі вчителя в освіті, його особистісних характеристик та якостей при сучасному розвитку суспільства.

Стрімкий світовий розвиток, поширення нових інформаційних засобів вимагають від вчителя часової відповідності, тобто перетворення на «нового вчителя», утворення сучасної особистості педагога, здатного забезпечити особистісне становлення учня в постіндустріальну епоху. Це питання і є основним завданням нашого дослідження.

Серед сучасних дослідників сучасного вчителя можна назвати В. Беха, І. Беха, С. Гончаренка, В. Журавського, І. Зязюна, В. Мадзигона, С. Максименка, М. Михальченка, І. Надольного, В. Огнев’юка, О. Савченко, С. Сисоєву.

Важливість

Важливе місце в діяльності сучасного вчителя займає професійна компетентність, професіоналізм, що передбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок), їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології.

Невід’ємною складовою професіоналізму є дидактичні уміння і навички. Уміння підібрати і підготувати навчальний матеріал, наочність, обладнання, доступно, ясно, виразно, переконливо і послідовно викладати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб, підвищувати навчально-пізнавальну активність учнів

Сучасний учитель повинен володіти останніми науковими досягненнями в освітній сфері, інформацією щодо інноваційних педагогічних технологій, використовувати в педагогічній практиці.

Для того, щоб бути привабливим і ефективним, особистість вчителя має відповідати потребам практики, вимогам часу, тим перспективам, які окреслюються в процесі суспільної трансформації. Відповідь на вимоги часу якраз і визначає основні напрямки формування та розвитку особистісних характеристик сучасного вчителя. Серед них, зокрема, слід виокремити: а) поглиблення і розширення наукового світогляду вчителя; б) підвищення загальної його культури – політичної, моральної, естетичної; в) постійне оновлення наукових знань, раціональної складової особистості; г) кристалізацію вольових якостей; д) підвищення педагогічної майстерності; е) поглиблення органічного зв’язку вчителя з життям, соціальною практикою; є) утвердження активної життєвої позиції.

Об’єктом дослідження є особистість вчителя; предметом – проблема особистості у педагогіці.

Предмет дослідження-вимоги до суспільних вчителів.

Мета дослідження-на основі вивчення вимог які ставляться до вчителя з’ясувати ті що визначають особистість сучасного вчителя.

Головними завданнями курсової роботи є:

1.Дослідити стан даної проблеми психологічно-педагогічній літературі.

2.Здійснити аналіз вимог які ставляться до вчителя в різні історичні періоди.

3.Визначити основні вимоги до особистості сучасного вчителя.

Методи дослідження:теоретичні методи дослідження (аналіз,література) анкетування опитування.

Теоретичне та практичне значення полягає у тому,що матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці майбутніх вчителів,у курсі вивчення педагогічної дисципліни .

Структура роботи:

Робота складається із вступу, першого розділу (двох підрозділів), другого розділу (один підрозділ), загальних висновків, переліку опрацьованої літератури,додатків.

1.1 Професійна підготовка майбутнього вчителя

Протягом останнього десятиріччя психологія впевнено ввійшла в свідомість населення нашої держави, а також у педагогічний процес різних навчальних установ. Педагогічний навчальний заклад готує студентів до педагогічної роботи в школі. Відповідно, його випускник повинен бути підготовленим до розв’язання тих завдань, які ставляться сьогодні перед загальноосвітньою школою.

Саме тому, на думку С. О. Сисоєвої, особливого значення набуває модернізація системи педагогічної освіти в усіх її ланках і виконання завдання якомога швидшої орієнтації педагогів на реалізацію потреб швидкозмінного суспільства та його громадян [4], а підготовка вчителів на сучасному стає етапі центральною проблемою не тільки педагогіки але й психології.

Від випускників професійної школи сьогодні вимагається гнучка адаптація до соціально-економічних умов, що постійно зазнають змін, самостійність, уміння критично мислити і генерувати ідеї (педагогічні, авт.), оперувати зростаючими об’ємами наукової інформації. Підвищується роль інтелектуальної власності в житті суспільства, збільшується об’єм інформації і вдосконалюється її перероблення та використання, а від якості її відображення залежать всі види мислення і пізнання. Інтелект, розвиток мислення все більш усвідомлюється як основа успішного навчання [3].

Впроваджуючи психологічну науку в педагогічну практику, головну увагу слід звертати на формування в майбутнього педагога вміння використовувати психологічні знання для розв’язання конкретних педагогічних ситуацій. Виходячи з цього, доречною є думка відомого психолога Ю. М. Кулюткіна, який наголошував на тому, що розв’язання вчителем практичних завдань потребує від нього вміння інтегрувати знання, здобуті в процесі вивчення психології, педагогіки, методики викладання тих чи інших предметів.

На жаль, у більшості педвузів спостерігається розрив між цими домінуючими дисциплінами. Багато викладачів-методистів зовсім не обізнані із здобутками сучасної психології. Психологи, в свою чергу, не знають методичних знахідок, нових технологій тощо [1].

Сьогодні актуальним є питання переходу від традиційного інформаційно-пояснювального викладу психологічних знань (коли викладач давав студентам готові висновки, рецепти-поради, що призводило до формування догматичного, шаблонного мислення, перешкоджало прояву творчості в розв’язанні практичних завдань) до використання проблемно-пошукового методу та нових форм організації навчання ("мозковий штурм", "лекції-прес-конференції", педагогічні ігри, соціально-психологічні тренінги тощо).

Такий підхід дає можливість розкривати перед студентами шляхи вирішення типових проблем, що виникають у роботі з учнівською молоддю та готувати майбутніх учителів до їх творчого розв’язання. В зв’язку з цим слушними є розроблені Ю. М. Кулюткіним і Г. С. Сухобською "ситуаційні" методи підготовки вчителів. У цьому випадку об’єктом аналізу студента виступають практичні ситуації, а сам він виконує роль дослідника, який має знайти засоби аналізу певної ситуації, визначити критерії та показники її оцінки, відшукати оптимальний спосіб дій [2].

Такий підхід до організації навчального процесу створює підґрунтя для практичного використання здобутих знань із психології, педагогіки, методики викладання різних дисциплін, що, в свою чергу, прискорює процес адаптації майбутніх учителів до роботи в реальних педагогічних умовах.

Модернізація системи професійної підготовки вчителя має бути спрямована не тільки на озброєння майбутніх спеціалістів найновішими знаннями з психології, педагогіки, різних методик, а й на підготовку до їх поглиблення, розширення, комплексного використання на практиці та на формування умінь і навичок самоосвіти, що повинно стати важливою рисою педагога.

Таким чином, модернізуючи систему професійної підготовки майбутнього вчителя, психологічну науку слід націлити на формування таких його якостей:

любов до своєї професії, позитивна мотивація до набуття необхідних для майбутньої діяльності знань, умінь і навичок;

високий рівень теоретичної і практичної підготовки із загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології;

вміння самостійно здобувати й поглиблювати знання з допомогою різноманітних джерел інформації (навчальна й наукова література, періодичні видання, Інтернет тощо);

складати плани й тези виступів, писати реферати, виконувати курсові та дипломні роботи;

вміти логічно обґрунтовувати й аргументувати судження, висовувати гіпотези й володіти методикою експериментальної їх перевірки;

вміння самостійно проводити дослідження й спостереження, грамотно оформляти хід і результати експериментальних робіт і спостережень, формулювати висновки;

вміти діяти за алгоритмом, а також у нестандартних ситуаціях, не вдаючись до шаблонів;

уміти самостійно систематизувати та узагальнювати раніше одержані знання;

порівнювати, співвідносити, оцінювати, класифікувати об’єкти за одним чи кількома запропонованими критеріями;

розділяти педагогічні процеси на етапи, виділяти причинно-наслідкові зв’язки;

здійснювати між-предметні зв’язки, насамперед із педагогікою, методикою викладання різних предметів тощо.

1.2 Вимоги вчителя в різні історичні періоди

На кожному історичному етапі розвитку суспільства прогресивні представники педагогічної думки замислювались над образом «ідеального вчителя», висвітлюючи ці уявлення у своїх працях. Філософи, мислителі, громадські діячі усвідомлювали роль педагога у становленні та гармонійному розвитку вихованців, тому до професії вчителя, до його особистості в різні часи висувалися високі вимоги. Видатні просвітники обґрунто- вували підходи, критерії до оцінки результатів учительської діяльності, окреслювали коло необхідних якостей, якими мав би володіти справжній учитель. Більшість педагогів класиків у всі часи наголошували на виключному значенні власного прикладу вихователя в особистісному становленні вихованця. Підставами для цього слугувало усвідомлення ними необхідності врахування в педагогічній роботі природної здатності до наслідування, що притаманна дітям у молодшому шкільному віці. Учені стверджували, що вчитель обов’язково мав бути взірцем для дитини, прикладом для наслідування за будь-яких обставин, а відтак володіти сукупністю відповідних якостей і властивостей, що характеризували б спрямованість його педагогічної діяльності, професійного та особистісного зростання. Висновки зарубіжних педагогів минулого є важливим підґрунтям для розуміння прагнень, вимог, які висуваються й сьогодні до вчителів, у тому числі початкових класів. Я.Коменський основними якостями гідного вчителя вважав насамперед чесність; високий рівень освіченості; моральність і благочестя; працездатність та природну схильність до педагогічної діяль- ності. Видатний педагог указував: «Учителі повинні знати, як зробити розум своїх учнів мудрим, язик – красномовним, руки – умілими для писання та іншого за допомогою постійних прикладів та практики» [1, с.599-601]. А для цього, на думку класика, педагог має бути не тільки вихователем, керівником, але й другом дітей. Отже, стрижнем педагогічної діяльності автор «Великої дидактики» визначав гуманістичну спрямованість учительської праці, наполягаючи насамперед на невпинному духовно-моральному розвитку особистості педагога. Подібної думки дотримувався А.Дістервег, уважаючи запо- рукою успіху діяльності вчителя наявність у нього таких якостей, як природна любов до дітей; глибокі знання; моральна чистота; усвідомлення важливості професії; енергійність, жвавість і бадьорість; мистецтво спілкування тощо. Окремою властивістю, що сприяла б професійному розвитку педагогів, класик уважав прагнення до самоосвіти, наголошуючи: «Вчи- тель для школи – це те ж саме, що сонце для Всесвіту. Він джерело тієї сили, котра приводить у дію всю машину. Остання заіржавіє в мертвому заціпенінні, якщо він не зможе вдихнути в неї життя і рух» [2, с.326]. Адже вказане вимагає постійного зростання, розширення кругозору вчителя, поглиблення теоре- тичних знань і вдосконалення професійних умінь і навичок. Визначаючи основними якостями гарного вчителя любов до дітей, мудрість, оптимізм, твердість характеру, безкорисливість, І. Песталоцці пояснює: «Учитель, який має такі якості, здатний піднести вище духовний рівень цілого села, розвинути в молоді сили й здібності, спонукати молодь до нового способу мислення й дій» [3, с.156]. Вищевказані думки класиків педагогічної теорії і практики слугували орієнтиром не тільки для тодішнього покоління, а й для багатьох наступних поколінь науковців, педагогів, освітян. Вони, безумовно, впливали на розвиток уявлень про особистість учителя в інших країнах світу, у тому числі України, Росії тощо. Роздумам на цю тему приділяли велику увагу такі потужні постаті, як М.Ломоносов, М.Пирогов, Г.Сковорода, Л.Толстой, К.Ушинський, надаючи педагогам визначну роль у вихованні молоді. Учителі, за переконанням М.Ломоносова, повинні мати передові погляди, високу культуру, міцні знання та повагу до дітей [4]. Постійне вивчення й аналіз досвіду педагогічної роботи, на думку Л.Толстого, дозволить учителю краще оволодівати професійною майстерністю, основу якої філософ убачав у вмінні поєднувати любов до вчительської справи з любов’ю до дітей [5].

Розділ II. Особливості особистості сучасного вчителя.

2.1 Діагностика вимог до особистості сучасного вчителя.

Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Педагог зобов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури; прагнути до втілення в собі людського ідеалу.

Особливі професійні і суспільні функції учителя, необхідність бути завжди на виду у найоб’єктивніших суддів — своїх вихованців, зацікавлених батьків, широкої громадськості пред’являють підвищені вимоги до особистості учителя, його морального обличчя. Вимоги до вчителя – це імперативна система професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності.

Практична педагогічна діяльність лише наполовину побудована на раціональних технологіях, друга її половина мистецтво. Тому перша вимога до професійного педагога – наявність педагогічних здібностей. При цьому виникає питання: чи існують спеціальні педагогічні здібності? Відомі знавці педагогічної праці дають позитивну відповідь.

Питання про педагогічні здібності перебуває в стадії розробки. Педагогічні здібності — це якості особистості, що інтегровано виражаються в нахилах до роботи з дітьми, любові до дітей, отримання задоволення від спілкування з ними. Виділено головні групи здібностей.

1. Організаторські. Виявляються в умінні вчителя згуртувати учнів, залучити їх до праці, розподіляти обов’язки, спланувати роботу, підвести підсумки зробленому і т.д.

2. Дидактичні. Конкретні уміння підібрати і підготовити навчальний матеріал, наочність, обладнання, доступно, ясно, виразно, переконливо і послідовно викладати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб, підвищувати навчально-пізнавальну активність і т.д.

3. Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в душевний світ вихованців, об’єктивно оцінювати їх емоційний стан, виявляти особливості психіки.

4. Комунікативні здібності, які виявляються в умінні вчителя встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, керівниками навчального закладу.

5. Сугестивні здібності, які виявляються в умінні вчителя здійснювати емоційний вплив на учнів.

6. Дослідницькі здібності виявляються в умінні пізнавати і об’єктивно оцінити педагогічні ситуації і процеси.

7. Науково-пізнавальні здібності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі.

Наукові дослідження останніх років виявили "провідні" й "допоміжні" здібності. До провідних належать: педагогічна пильність (спостережливість), дидактичні, організаторські, експресивні, решта може бути віднесена до допоміжних.

Багато спеціалістів поділяють думку про те, що відсутність яскраво виражених здібностей може бути компенсовано розвитком інших важливих професійних якостей – працелюбства, чесного і серйозного ставлення до своїх обов’язків, систематичної і постійної роботи над собою.

Педагогічні здібності (талант, покликання, задатки) ми повинні визнати важливою передумовою оволодіння педагогічною професією, однак не вирішальною професійною якістю. Скільки кандидатів в учителі, маючи блискучі задатки, так і не стали педагогами, і скільки спочатку здавалося б малоздібних зміцніли, піднеслися до вершин педагогічної майстерності. Педагог — це завжди великий трудівник.

Тому найважливішими професійними якостями педагога мусять бути визнані: працелюбство, працездатність, дисциплінованість, уміння визначити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, відповідальність прагнення постійно підвищувати якість своєї праці.

В умовах переходу до ринкових відносин особливої значимості набувають людські якості педагога, які стають професійно значимими передумовами створення сприятливих стосунків у навчально-виховному процесі. До цих якостей належать: людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов’язковість, об’єктивність, щедрість, повага до людей, висока моральність, оптимізм, емоційна урівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, стриманість, гідність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура та ряд інших.

Обов’язкова для вчителя якість — гуманізм, тобто ставлення до розвиваючої особистості як до вищої цінності на землі, вираження цього ставлення в конкретних ділах і вчинках. Гуманні стосунки складаються з інтересу до особистості учня, з співчуття до учня, допомоги учневі, поваги до його думки, особистостей його розвитку, з високої вимогливості до його навчальної діяльності, турботи про розвиток його особистості. Учні бачать ці прояви і спочатку наслідують їх несвідомо, а потім поступово набувають досвід гуманного ставлення до людей.

Учитель – це завжди активна, творча особистість. Він є організатором повсякденного життя школярів. Збуджувати інтереси, вести учнів за собою може лише людина з розвиненою волею, де особистій активності належить вирішальне значення. Педагогічне керівництво таким складним організмом, як клас, дитячий колектив зобов’язує вихователя бути винахідливим, кмітливим, наполегливим, завжди готовим до самостійного вирішення будь-яких ситуацій. Педагог – близький і доступний зразок для наслідування, що спонукає учнів слідкувати за ним, рівнятися на нього.

Професійно необхідними якостями учителя є витримка і самовладання. Професіонал завжди, навіть в най-неочікуваніших обставинах (а їх буває чимало), зобов’язаний зберігати за собою провідне становище в навчально-виховному процесі. Ніяких зривів, розгубленості і безпорадності учні не повинні відчувати і бачити. Ще А.С.Макаренко відзначав, що учитель без гальма – зіпсована, некерована машина. Це потрібно пам’ятати завжди, контролювати свої дії і поведінку, не опускатися до образ на учнів, не нервувати з дрібниць.

Душевна чуйність у характері вчителя – своєрідний барометр, що дозволяє відчувати стан учнів, їх настрій, своєчасно прийти на допомогу тим, хто її найбільше потребує. Природний стан педагога — професійна турбота за сучасне і майбутнє своїх вихованців. Такий учитель усвідомлює свою особисту відповідальність за долю підростаючих поколінь.

Невід’ємна професійна риса вчителя — справедливість. За родом своєї діяльності вчитель змушений систематично оцінювати знання, уміння, вчинки учнів. Тому необхідно, щоб його оціночні судження відповідали рівню розвитку школярів. Саме ці судження свідчать про об’єктивність вихователя. Ніщо так не зміцнює моральний авторитет педагога, як його уміння бути об’єктивним. Упередженість, суб’єктивізм учителя дуже шкодять справі виховання. Сприймаючи учнів крізь призму власних оцінок, необ’єктивний педагог стає полонеником схем і вказівок. До загострення відносин, конфлікту, невихованості, зламаної долі – рукою подати.

Вихователь зобов’язаний бути вимогливим. Це найважливіша умова його успішної роботи. Високі вимоги повинен пред’являти вчитель, перш за все, до себе, бо не можна вимагати від інших того, чим не володієш сам. Педагогічна вимогливість повинна бути розумною. Майстри виховання враховують можливості розвиваючої особистості.

Вихователю має бути притаманне почуття гумору. В його арсеналі жарт, прислів’я, вдалий афоризм, посмішка – все це дозволяє створити в класі позитивний емоційний фон, змушує школярів дивитися на себе і на ситуацію з комічного боку.

Окремо потрібно зупинитися на такті педагога як особливого роду уміння будувати свої відносини з вихованцями.

Педагогічний такт – це дотримання почуття міри у відносинах з вихованцями. Такт — це концентрований вираз розуму, почуттів і загальної культури вихователя. Серцевиною педагогічного такту є повага до вихованця. Розуміння своїх вихованців застерігає вчителя від безтактних вчинків, підказуючи йому вибір оптимальних засобів впливу в конкретній ситуації.

Особистісні якості в учительській професії нероздільні з професійними. До останніх за звичай відносять набуті в процесі професійної підготовки і пов’язані з отриманням спеціальних знань, умінь, способів мислення, методів діяльності. Серед них: володіння предметом викладання, методикою викладання предмету, психологічна підготовка, загальна ерудиція, широкий культурний кругозір, педагогічна майстерність, володіння технологіями педагогічної праці, організаторські уміння і навички, педагогічний такт, педагогічна техніка, володіння технологіями спілкування^ риторське мистецтво та інші якості.

Захоплення наукою – обов’язкова учительська якість. Науковий інтерес допомагає вчителеві формувати повагу до свого предмету, не втрачати наукової культури, бачити і вчити учнів бачити зв’язок своєї науки з загальними процесами людського розвитку.

Любов до своєї професійної праці — якість, без якої не може бути педагога. Складовими цієї якості є добросовісність і самовідданість, радість при досягненні виховних результатів, постійно зростаюча вимогливість до себе, до своєї педагогічної кваліфікації.

Особливість сучасного вчителя, вихователя в значній мірі визначається його ерудицією, високим рівнем культури. Той, хто хоче вільно орієнтуватися в сучасному світі, повинен багато знати. Ерудований педагог повинен бути і носієм високої індивідуальної культури. Учитель завжди є наочним зразком для учнів, своєрідним еталоном вчинків і поведінки.

Ідеальний педагог мусить володіти такими якостями:

Спеціаліст — знання педагогічної теорії, володіння педагогічною майстерністю, знання психології, володіння технологіями навчання і виховання, уміння раціонально організувати працю, любов до справи, любов до учнів, віра в людину, педагогічні здібності, загальна ерудиція, терплячість, оптимізм, емпатія, витримка, винахідливість, швидкість і точність реакції, душевна щедрість, емоційна врівноваженість, розуміння дітей, бажання працювати з дітьми, ясність і переконливість мови, вимогливість, тактовність, самовладання, справедливість, організаторські уміння, товариськість, уміння слухати.

Працівник – уміння визначати мету і досягнути її, розподіляти час, систематичне і планомірне підвищення кваліфікації, спрямованість на підвищення продуктивності праці, здібності до творчості, всебічна освіченість, розумний оптимізм, помірний скептицизм, бажання трудитися, відданість справі, уміння працювати в колективі, наполегливість, дисциплінованість, відповідальність, активність, орієнтація у виробничих ситуаціях, уміння розподіляти працю, готовність нести відповідальність.

Людина – високі моральні якості, активна участь у громадському житті, активна життєва позиція, особистий приклад у сім’ї в усьому, повага до законів держави, національна гідність, патріотизм, готовність до захисту України, міцне здоров’я, здоровий образ життя, гуманізм, духовність, релігійність, потреба в спілкуванні, відкритість, моральність, критичне ставлення до своєї дії.

ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯ

В даній методиці виявляється наявність у вчителя особистісних якостей, які є передумовою успішного здійснення навчально-виховного процесу. Методика ґрунтується на тривалому вивченні особистості вчителя у вмінні експерта правильно встановити наявність діагностичного параметру. Діагностика особистісних якостей вчителя включає в себе наступні діагностичні блоки:

I. Спрямованість особистості педагога:

1) мотиви, потреби, які вимірюються за 4 діагностичними параметрами;

2) почуття, емоції, які вимірюються за 9 діагностичними параметрами;

3) інтереси, які вимірюються за 5 діагностичними параметрами.

ІІ. Можливості педагога:

1) відчуття – вимірюються за 3 діагностичними параметрами;

2) сприйняття вимірюються за 4 діагностичними параметрами;

3) пам’ять – вимірюється за 4 діагностичними параметрами;

4) мислення – вимірюється за 6 діагностичними параметрами;

5) мова – вимірюється за 7 діагностичними параметрами;

6) воля – вимірюється за 5 діагностичними параметрами;

7) здібності – вимірюються за 7 діагностичними параметрами.

ІІІ. Стиль, психологічні особливості поведінки педагога:

1) характер (його риси), які вимірюються за 4 діагностичними параметрами;

2) ставлення до праці:

Перевагою методики є те, що вона охоплює практично всі існуючі якості особистості, які необхідні для професійної діяльності вчителя.

Обробка :

„0“ балів ставиться тоді, коли показник не проявляється, або слабо виражений.

„1“ бал ставиться тоді, коли показник проявляється рідко чи недостатньо виражений.

„2“ бали виставляються тоді, коли показник проявляється часто і достатньо виражений.

„3“ бали виставляються тоді, коли показник проявляється завжди і яскраво виражений.

Розрахунок рівня усієї діяльності чи поетапно:

Рівні: оптимальний – до 0,8 балів.

Література:

1.Кулюткин Ю. Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя // Вопр. психологии. – 1986. – № 2. – С. 31 – 39

2.Моделирование педагогических ситуаций / Под ред. Ю. Н. Кулюткина и Г. С. Сухобской. – М., 1981. – 120с.

3.Морозова И. С. Технологии интенсификации образовательного процесса в вузе //Психология в вузе. – 2007. – № 1. – С. 72 – 82.

4.Сисоєва С. О. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 4. – С. 60 – 66.

5.Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / Я.А. Ко- менский – М.: Госучпедизд. МП РСФСР, 1955. – 651 с.

6.Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / А. Дистервег. – М.: Учпедгиз, 1956. – 374 с.

7.Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения: в 2 т. / И.Г. 8.Песталоцци. – М.: Педагогика, 1981. – Т. 2. – 156 с.

9.Ломоносов М.В. О воспитании и образовании: [Сборник] / АПН СССР. – М.: Педагогика, 1991. – 339 с.

10.Толстой Л.Н. Сочинения графа Л.Н. Толстого. Изд-е 12-е. – М.: Типо-лит. т-ва И.Н.Кушнерев и К, ч.4. Педагогические статьи. – 1911. – 590 с.

11.Ушинский К.Д. Собрание сочинений в 11 тт. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1963. – Т.2. – 875с.

12.Пирогов Н.И. Избр. пед. соч. / Сост.: А.Н. Алексюк, Г.Г. Савенок. – М.: Педагогика, 1985. – 496 с.

13.Вахтеров В.П. Избранные педагогические сочинения / сост. Л.H. Литвин, Н.Т. Бритаева. М.: Педагогика, 1987. – 400 с.

14.Бутунина Л.В. Педагогическая концепция В.П. Вахтерова: дис. канд. пед. наук: 13.00.01: / Бутунина Л.В. – Смоленск, 2006. – 182 с.

15.Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів

вищих педагогічних навчальних закладів (Рукопис). – Чернігів,

2002. – 528 с.

16.Диагностика успешности учителя: Сб. метод. мат. для руководителей шк / Сост. Т.В. Морозова. – М.: Образоват. центр "Педагогический поиск", 1997. – 94 с.

17.Битинас Б.П., Катаева Л.И. Педагогическая диагностика: сущность, функции, перспективы // Сов. педагогика. – 1994. – №7.

18.Зверева В.И. Диагностика и экспертиза педагогической деятельности аттестуемых учителей. – М.: УЦ "Перспектива", 1998. – 112 с.