Економіко- і політико-географічне положення України

---

Серебряннікова Є.П.

Історія формування території.

 Територія України в нинішніх межах склалася після другої світової війни, коли до неї були включені землі з переважаючим українським населенням, які раніше були загарбані входили до складу інших держав. Східна частина нинішньої України ще з 1922р. Входила до складу великої держави – Союзу Радянських Соціалістичних республік (СРСР). Внаслідок тривалої і кровопролитної громадянської війни 1917 – 1920рр. та інтервенцій більшовицьких військ з радянської Росії рух українського народу за незалежність був придушений і тут була проголошена Українська РСР (УРСР), як складова частина СРСР. Західна Україна була окупована Польщею і лише у 1939р. радянські війська зайняли ці землі і вони були приєднані до УРСР. У 1940р. Румунія під тиском радянського уряду повернула Північну Буковину (нині Чернівецька область) і Південну Бессарабію (нині південно-західна частина Одещини), які стали частиною УРСР. За договором між Чехословаччиною і СРСР у 1945р. до УРСР ввійшла Закарпатська область. А в 1954р. до складу УРСР, за рішенням Верховної Ради СРСР, від Російської Федерації була передана Кримська область (зважаючи на її тісний зв’язок із народногосподарським комплексом України).

Внаслідок всебічної кризи соціалістичної суспільно-економічної системи СРСР, як держава, розпалась. 24 серпня 1991р. Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України і утворення її, як самостійної держави, що було підтверджено на всенародному референдумі 1 грудня 1991р. Невдовзі незалежність України була визнана урядами інших держав. Україна ввійшла до складу багатьох європейських і всесвітніх міжнародних організацій, підписала договори, за якими гарантується її територіальна цілісність і недоторканість державних кордонів.

Місце і роль України серед інших держав Європи і світу

Україна розташована в західній частині материка Євразії, в межах частини світу Європи (її південного сходу і центру). Площа України 603,7 тис. кв. км. Це 5.7% (1/18 частина) від площі Європи і 0,44 (біля 1/225 частини) площі суші. За площею Україна займає 39 місце серед держав світу і 2 серед держав Європи (після Росії). Вона на 1/7 більша за площу Франції, майже в 2 рази – Польщі, в 2,5 рази – Великобританії і Румунії, майже в 5 разів – Греції, в 20 разів – Бельгії.

Україна належить до групи постсоціалістичних країн (з економікою перехідного типу). До кінця 1980-х років, як складова частина СРСР і соціалістичної економічної системи , Україна була індустріально-аграрним регіоном із порівняно високим рівнем розвитку господарства і середнім рівнем національного доходу на душу населення (біля 3,5 тис. дол.) . Але соціалістична         суспільно-економічна         система         виявилася         не конкурентноздатною. Після розпаду СРСР і його економічної системи були розірвані зв’язки між її окремими територіальними ланками. Значно скоротилися обсяги виробництва. Різко знизився рівень життя населення. За рівнем національного доходу на душу населення (біля 500 дол.) Україна перебуває у числі бідних країн світу, причому цей показник продовжує знижуватися. У світовому господарстві Україна займає місце в числі країн із орієнтацією експорту на сировину і екологічно шкідливу продукцію переробної промисловості.

Але значний природно-ресурсний та інтелектуальний потенціал, відносно вигідне економіко-географічне положення дозволяють надіятись на швидке припинення падіння виробництва, інтеграцію України у загальноєвропейський економічний простір; на поступове підвищення рівня життя населення.

Фізико-географічне положення України

Широтне і довготне положення: Україна — держава, розташована у Центральній та Південно-Східній Європі; її територія лежить у помірних широтах, у Північній та Східній півкулях.

Крайні точки: північна – біля селища Гремяч, Чернігівська область; південна – мис Сарич, АР Крим; західна – м. Чоп, Закарпатська область; східна – селище Червона Зірка, Луганська область.

Тобто, Україна розташована між 44 23 та 52 23 північної широти та 22 08 і 40 13 східної довготи, а її географічним центром є селище Добровеличківка Кіровоградської області. Із заходу на схід територія України простягається на 1316 км, а з півночі на південь – на 893 км.

Відношення до літосферних плит: Україна розташована переважно на Східно-Європейській платформі, у межах якої виділяється Український щит, що тягнеться з північного заходу на південний схід.

Відношення до великих форм рельєфу: на заході України знаходяться Карпатські гори, на півдні – Кримські.

Положення відносно морів та океанів: Україна віддалена від океанів, має вихід до Азовського та Чорного морів.

Населення України на початку 2000 року становило 49,7 млн. чол., за цим показником Україна посідає 5-е місце в Європі та 23-є – у світі.

Природно-ресурсний потенціал України характеризується як великий та різноманітний.

Таблиця 1

Оцінка фізико-географічного положення України

Економіко- і політико-географічне положення України

Економіко-географічне положення — це характеристика розташування певної території у межах країни і світу; аналіз тих чинників, які впливають на розвиток її господарства.

Україна — держава у Центральній та Південно-Східній Європі. Державна територія України складається з площі земної поверхні (603,7 тис. кв. км) і земних надр під нею, та з площі територіальних вод (понад 20 тис. кв. км – водної поверхні прибережних морів, товщі вод під нею, морського дна і надр під ним на відстані 12 морських миль або 22,2 км від берегової лінії). Згідно з положеннями міжнародного права державна територія є недоторканою.

Відповідно до Закону „Про виключну (морську) економічну зону”, прийнятого 1995р., до територіальних вод України примикає смуга шириною 200 морських миль, у межах якої заборонена економічна діяльність без спеціального дозволу українського уряду. Приморське положення України має важливе значення для її економіки, зокрема, для зовнішньої торгівлі. Чорне та Азовське моря належать до внутрішніх і з’єднуються із Атлантичним океаном через протоки Босфор і Дарданелли та Середземне море. Україна є в більшій мірі континентальною, ніж приморською державою.

Із 1954р. державна територія України практично не змінювалася. Після проголошення незалежності України в 1991р. розпочалися переговори про уточнення на місцевості державних кордонів України. Особливо складними ці переговори були з країнами, які до 1991р. входили до складу СРСР -Росією, Молдовою, меншою мірою – з Білоруссю. На даний момент Україна межує з сімома країнами: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. Довжина сухопутних кордонів біля 6 тис. км. Протяжність морських кордонів біля 2 тис. км. На жаль, сусідні країни мають невисокий рівень розвитку господарства і належать до перехідного типу (від соціалістичного до капіталістичного типу економіки).

Україна має досить велику площу, що зумовлює різноманітність природних умов та багатство природних ресурсів.

Політико-географічне положення — це характеристика розташування країни відносно інших держав, центрів економічного і політичного впливу. Сусідами 1-го порядку України є Росія. Білорусь, Молдова, які суттєво відстають у темпах реформування економіки, а також країни Центральної Європи – Польща, Угорщина, Румунія. Словаччина. Перші дві країни є членами військового блоку НАТО, інші країни є кандидатами на вступ до цієї організації і в Європейський Союз. Таким чином, західні сусіди України перебувають у сфері впливу країн Західної Європи, лідером серед яких є Німеччина. Відносно Західної Європи як одного з центрів світового господарства, Україна займає периферійне положення. Поки-що Україна є „буферною зоною” між Західною Європою і Росією, ближчою до останньої. Але верховна влада і народ України ще не зробили остаточного вибору. Досить значний вплив на економіку і політичну ситуацію в Україні мають США і контрольовані ними міжнародні організації.

Геополітичне положення зумовлює не тільки „силу” економічного впливу одних країн на інші, але й вплив культурно-релігійний.  Більша частина України належить до православного культурно-релігійного простору (разом з більшою частиною Росії, Білоруссю, деякими країнами на Балканському півострові). Цінності, що містить православна християнська віра, протягом 1920-80-х років викорінювалися радянським атеїстичним режимом. На Західну Україну багато століть значний вплив має католицьке християнство. В останнє десятиліття наростає вплив протестантських течій християнства, а також космополітичної американської (так званої „масової”) культури. У зв’язку із проблемою повернення до Криму кримсько­татарського народу зростає вплив на Україну ісламського культурно-релігійного простору.

Таким чином, сучасне геополітичне положення України є складним і у перспективі несприятливим для її національної безпеки в зв’язку з невизначеністю влади і населення щодо орієнтації відносно світових центрів економічного і культурно-релігійного впливів. Причому різні регіони України ( Західний; Центральний і Північний; Південний і Східний) мають суттєві відмінності в орієнтації населення на Схід (Росію) чи Захід (Європу).

Важливою складовою частиною економіко-географічного положення є відношення до сировинних баз за межами держави та ринків збуту своєї продукції. Особливо важливим є відношення до паливно-сировинних баз (нафти і газу), запасів яких в Україні не вистачає. Нині основним їх постачальником в Україну є Російська Федерація, що й зумовлює певну економічну залежність нашої держави від північно-східного сусіда. Росія є головним торговельним партнером України. Об’єм торгівлі з економічно розвиненими країнами Європи значно менший. За роки незалежності Україна зіткнулася з проблемами збуту своєї продукції – як об’єктивними (внаслідок низької якості товарів, їх низької конкурентоспроможності), так і суб’єктивними причинами (політикою урядів розвинених країн, які обмежують експорт з України).

Положення України відносно світових транспортних магістралей теж не можна оцінити як однозначно вигідне. Але у перспективі, через систему залізничних і автомобільних транспортних „коридорів” Україна може отримати певні переваги від транзитної торгівлі між країнами Азії, Росії, Закавказзя. Через територію України нині проходять магістральні нафто- і газопроводи з Росії в країни Європи (що дещо зменшує залежність нашої держави від Росії). Нині переваги транспортно-географічного положення використовуються недостатньо (через високі тарифи, занепад Чорноморського, Дунайського, Азовського судноплавства; невідповідність ширини української і європейської залізничної колії, низьку якість автодоріг).

Отже, характерні риси економіко – і політико-географічного положення країни:

– відносно несприятливе сусідське положення (периферійне чи           напівпериферійне відносно світових економічних центрів);

– потенційна небезпека військових конфліктів поблизу кордонів;

– залежність від Росії у поставках енергоносіїв;

– невикористаний потенціал транспортно-географічного положення.

Адміністративно-територіальний устрій України

Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему адміністративних одиниць, у відповідності з якими утворюються місцеві органи державного управління.

Згідно статті 2 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, наша країна є унітарною державою. Це означає, що у межах усієї території України діють єдині закони, обов’язкові для виконання в кожній адміністративній одиниці. Згідно статей 132 й 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна республіка Крим (адміністративний центр – м. Сімферополь), 24 адміністративні області, а також міста, які мають спеціальний статус (Київ і Севастополь). Автономна республіка Крим і області поділяються на менші адміністративні одиниці – райони, міста, райони у містах, селища міського типу, території сільських і селищних рад, сільські населені пункти. адміністративні одиниці – райони, міста, райони у містах, селища міського типу, території сільських і селищних рад, сільські населені пункти.