Лекція 6

Нормативно-правові основи охорони біосфери. Конституція України та Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Охорона і раціональне використання водних ресурсів.

Охорона атмосфери від промислових забруднень.

Охорона і раціональне використання ґрунтів. Рекультивація земель.

Нормативно-правові основи охорони біосфери перш за все слід розглядати, починаючи з основного Закону нашої держави – Конституції України, що був прийнятий Верховною Радою України в 1996 р.

Конституція України (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1996, № 30, ст.141).

Розділ І

Загальні засади

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права школи.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

4.9.                              Закон України

Про охорону навколишнього природного середовища

(Вводиться в дію Постановою ВР № 1268-12 від 26.06.91.

ВВР 1991 № 41 ст.547)

(Із змінами внесеними згідно із Законом №            від 05.05.93          до 14.07.99)

Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів.

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України – на пільгових умовах.

Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

ґ) підземні води;

д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

е) лісові ресурси державного значення;

є) природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

ж) дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної Книги України;

з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

4.10. Водний кодекс України (ВВР, 1995, № 24, ст. 184)

(№ 214/95-ВР від 06.06.95)

Розділ 1. Загальні положення

Глава 1 . Основні положення

Стаття 3. Водний фонд України. Всі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

– природні водойми (озера);

– водотоки (річки, струмки);

– штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

– інші водні об’єкти.

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Стаття 4. Землі водного фонду.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

– морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

– прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та водойм;

– гідротехнічними іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

– береговими смугами водних шляхів.

Стаття 5. Водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення.

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

1.внутрішні морські води та територіальне море;

2.підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3.поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4.водні об’єкти в межах територій природо-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

1.поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

2.підземні води, які не можуть бути джерелом централізованогго водопостачання.

Розділ ІІ. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Глава 7. Екологічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 29. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 30. Плата за спеціальне водокористування.

Стаття 31. Плата за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Стаття 32. Розділ платежів за спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Розділ. ІІІ Водокористування

Глава 9. Водокористувачі, права і обов’язки.

Стаття 42. Водокористувачі.

Глава 10. Види і порядок водокористування.

Стаття 46. Види водокористування.

Стаття 47. Право загального водокористування.

Стаття 48. Спеціальне водокористування.

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування.

Глава 14. Умови скидання зворотних вод у водні об’єкти.

Стаття 70. Умови скидання стічних вод у водні об’єкти.

4.11. Охорона атмосфери від промислових забруднень

Закон України Про охорону атмосферного повітря

(ВВР 1992, № 50, ст.678)

№ 2708-12 від 16.10.92 р.

Заходи щодо охорони атмосферного повітря

Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV. Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря

Стаття 33. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря.

Стаття 34. Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.

Стаття 35. Порядок визначення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та за інші шкідливі впливи на нього.

4.12. Охорона і раціональне використання ґрунтів.

Рекультивація земель.

Земельний кодекс України

15 листопада 2001 року

Стаття 1. Земля – основне національне багатство.

1.Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2.Право власності на землю гарантується.

3.Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Характеристика земельних ресурсів України

На початок 2008р. земельний фонд України складав 60,4 млн. га. Значна частка земельної площі (69,0%, або 41,7 млн.га) – це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 77,9% (32,4 млн.га) припадає на ріллю. Сільськогосподарська освоєність території досягла 72%, а ступінь розораності земельної площі – 56%.

Важливим чинником підвищення продуктивності ґрунтів є їх удобрення. Під урожай 2007р. сільськогосподарськими підприємствами країни було внесено 896 тис.т мінеральних добрив (у перерахунку на 100% поживних речовин), що на 28,2% більше, ніж у попередньому році. Мінеральні добрива були внесені на 62% загальної посівної площі сільськогосподарських культур (10,9 млн.га), що на 1,4 млн.га більше проти 2006 року. Органікою удобрено лише 464 тис.га посівів сільськогосподарських культур (або 3% загальної посівної площі), якої внесено 11,9 млн.т, що на 8,6% менше, ніж у 2006 році. На 1 гектар по­сівної площі сільськогосподарських культур у середньому було внесено по 51 кг мінеральних добрив (на 11 кг більше проти 2006р.) та 0,7 т органіки, що на рівні попереднього року.

На якісний стан земельних ресурсів вагомо впливають агротехнічні заходи, які проводяться з метою поліпшення та відновлення ґрунтового покриву, попередження можливих негативних екологічних наслідків пору­шення земель. У 2007р. порівняно з 2006р. площа протиерозійних ставків та протяжність валів-терас збільшилась відповідно на третину та на 4,3%. Площа, на якій було проведено вапнування ґрунтів, зросла проти 2006р. на 5,1 тис.га (на 11,6%), гіпсування – на 2,2 тис.га (у 1,4 раза). У той же час, площа залуження сильно деградованої та забрудненої шкідливими речовинами ріллі зменшилась в 1,4 раза (на 2,7 тис. га), протяжність валів-доріг та валів-канав, валів відповідно в 1,7 раза (на 0,9 км) та на 15% (на 1,3 км).

Загальна площа земель з порушеним ґрунтовим шаром на кінець 2007р. становила 157,8 тис.га, з них протягом року відпрацьовано 1,1 тис.га та рекультивовано 1,2 тис.га. Підвищення родючості малопро­дуктивних угідь родючим шаром ґрунту проведено на 0,7 тис.га сільськогосподарських угідь (в 1,6 раза менше, ніж у 2006р.). Загальна кількість заскладованого родючого шару ґрунту зменшилась проти попереднього року на 1,8млн.м³. (на 3,3%) і становила 53,7 млн.м³.

За даними ЦГО МНС України, найбільші забруднення фунтів важкими металами та їх сполуками виявлені у містах Донецьку, Житомирі, Костянтинівці, Кагарлику, Львові, Маріуполі, Яготині.

Розподіл земельного фонду України та його структура наведено у додатку 1, розподіл сільськогосподарських земель по землевласниках і землекористувачах на 1 січня 2008 р. наведена у додатку 2.